Алфавит
«Ars longa, vita brevis est»*.
Беру рукой дрожащей крест.
Ведомый, я за ним иду.
Где в Гефсиманском, том, саду
Дух истины святой найду.
Едва-едва наступит ночь...
ЕГО удел не превозмочь.
Железа я услышу лязг.
За мной идут в урочный час...
И кто-то выхватил свой меч
Иуд предательство пресечь.
Клинок свершит отмщенья путь.
Лишь мне дано его вернуть...
Мир должен жить, сиять в красе.
Не надо злобы, счастье всем.
Отпущен вечностью мне век
Пространству сеять дивный свет.
Рождённому из тьмы лучу
«SanctA simplicitas!»**… Кричу.
Твори добро, сжигая плоть.
Уйду к ТЕБЕ. Встречай, ГОСПОДЬ.
Фанфары суеты звучат.
Хоругви времени пестрят.
Цепляясь за полЫ одежд ,
Частит следы толпа невежд.
Шумит эпохи океан
ЩерЯтся*** волны. Ураган
Ъ
Ы
Ь
Эпох кружит круговорот.
ЮдОль за Юдолью идёт...
Являя жизни вечный стан.
* (лат.) " Искусство вечно, жизнь коротка".
** (лат.) " Святая простота". Эти слова произнёс чешский реформатор Ян Гус (1369-1415) во время сожжения его на костре, когда увидел, как одна старушка подбросила в костёр вязанку хвороста, думая, что совершает этим богоугодное дело.
*** щетиниться, топорщиться.
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
«Ars longa, vita brevis est» *.
Беру рукою тремтячою хрест.
Ведений, я за ним іду.
Де в Гефсиманському, тому, саду
Дух істини святий знайду.
Ледве-ледве настане ніч…
ЙОГО доля не перемогти.
Заліза я почую брязкіт.
За мною йдуть в урочний час…
І хтось вихопив свій меч
Юд зрада припинити.
Клинок звершить помсти шлях.
Лише мені дано його повернути…
Світ повинен жити, сяяти в красі.
Не треба злоби, щастя всім.
Відпущений вічністю мені століття
Простору сіяти чудовий світ.
Народженому з темряви променем
«SanctA simplicitas!» **… Кричу.
Твори добро, спалюючи плоть.
Піду до ТЕБЕ. Зустрічай, ГОСПОДЬ.
Фанфари суєти звучать.
Хоругви часу рясніють.
Чіпляючись за поли одягу,
Вчащає сліди натовп невігласів.
Шумить епохи океан
ЩерЯтся *** хвилі. ураган
Епох кружляє круговоріт.
Юдол за юдолом йде…
Являючи життя вічне стан.
* (Лат.) «Мистецтво вічне, життя коротке».
** (лат.) «Свята простота». Ці слова сказав чеський реформатор Ян Гус (1369-1415) під час спалення його на багатті, коли побачив, як одна старенька підкинула в багаття в'язанку хмизу, думаючи, що здійснює цим богоугодну справу.
*** таке волосся, стовбурчитися.
Сергій Шиповський
Переклала на українську мову 5.05.19 7.52