Быть нежной, домашней, уют создавать...
Быть нежной, домашней, уют создавать
Ему, закаленному в битвах,
Младенца качая, ночами не спать,
О муже слагая молитвы,
А в доме всегда наготове держать
Вино и горячую воду,
Чтоб встретить, умыть, накормить и обнять
Вернувшегося из похода,
Любовно трофеи расставить вдоль стен,
До блеска начистить доспехи
Смогла бы и я, только выпали мне
Другие дела и утехи.
Я дом, словно крепость, сама возвожу,
Сама и с мечом и с кресалом,
И дедов кольчугу привычно ношу
Да шлем с искривленным забралом.
Друзья у меня – верный конь вороной
Да двое волчат шаловливых.
Разбойные люди давно стороной
Обходят мой дом горделивый.
Но гордость моя и меня тяготит:
Весну, зиму, лето и осень
Я витязя жду. И кольчугу, и щит
Готова к ногам его бросить.
Варить стала б пиво и мясо коптить,
Дух хлебный бы в доме прижился…
Но тот, кого жду, видно сбился с пути
Иль просто на свет не родился.
И только одни разбитные ветра
Ко мне залетают погреться.
Да за очагом раздается с утра
Сверчка торопливое скерцо.
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
Бути ніжною, домашньою, затишок створювати
Йому, загартованому в битвах,
Немовля хитаючи, ночами не спати,
Про чоловіка складаючи молитви,
А в хаті завжди напоготові тримати
Вино і гарячу воду,
Щоб зустріти, умити, нагодувати і обійняти
Повернувся з походу,
Любовно трофеї розставити уздовж стін,
До блиску начистити облаштунки
Змогла б і я, тільки випали мені
Інші справи і втіхи.
Я будинок, немов фортецю, сама зводжу,
Сама і з мечем і з кресалом,
І дідів кольчугу звичну ношу
Так шолом з викривленим забралом.
Друзі у мене — вірний кінь вороний
Та двоє вовченят пустотливих.
Розбійні люди давно стороною
Обходять мій будинок гордовитий.
Але гордість моя і мене обтяжує:
Весну, зиму, літо і осінь
Я витязя чекаю. І кольчугу, і щит
Готова до ніг його кинути.
Варити стала б пиво і м'ясо коптити,
Дух хлібний б в будинку прижився…
Але той, кого чекаю, видно збився зі шляху
Чи просто на світ не народився.
І тільки одні меткі вітри
До мене залітають погрітися.
Так за вогнищем лунає з ранку
Цвіркуна поквапливе скерце.
Олена Гостєва
Переклала на українську мову 5.05.19 7.32