Что о нас говорит наш голос...

Что о нас говорит наш голос

Звонкий, усталый, мягкий… Он отражает наше состояние, наши намерения и отношение к окружающим. Но нередко мы обращаем на него внимание, лишь когда он подводит нас. Как научиться владеть своим голосом?

Молодая радиоведущая Наталья вспоминает ту минуту, когда она, сидя перед микрофоном, обнаружила, что не может вымолвить ни слова, ни звука. Ее немота – афония – продолжалась несколько дней. Наталья признается, что без голоса чувствовала себя так, словно ей было нечем дышать, не хватало воздуха.

«Именно голос определяет неповторимость человека, отражает его личность», – считает специалист по постановке голоса и речи Лариса Соловьева.

По голосу мы познаем окружающих. В ощутимой мере от него зависит, возникнет ли взаимопонимание между собеседниками. Но он влияет и на нас самих. Поэтому, когда голос пропадает, как у Натальи, человеку может казаться, что происходит катастрофа, что он теряет свою идентичность, часть своего «Я».

От голоса зависит, возникнет ли взаимопонимание между собеседниками

Вокруг звука нашего голоса существует целый образный мир. «О манере произношения говорят: сухая, солидная или, например, вязкая, – замечает антрополог Давид Ле Бретон (David Le Breton). – О тоне голоса – тусклый, низкий или невыразительный, об интонации – что она неровная, медленная, тягучая или стремительная, торопливая. Голос никогда не бывает нейтральным для слушающего, который находит в нем оттенки, способные охарактеризовать того, кто говорит. Он передает настроение и накал эмоций, вызывает ощущение физического присутствия»

Но так ли важно научиться понимать свой голос?

Зеркало уникальности

«Органы слуха развиваются раньше других органов чувств. И первое, что мы воспринимаем, еще не родившись, – это материнский голос. Эксперименты показывают, что всех младенцев на земле успокаивают его звуки».

Двух одинаковых голосов не существует, именно поэтому мы узнаем другого по тембру или манере речи. «То, что он говорит, несущественно, – писал о своем друге философ Франсуа Федье (François Fedier). – Модуляция его голоса, вот что важно. Тот единственный тембр, который отличает его от всех других голосов»

46-летний Михаил вспоминает, как разволновался, когда ему позвонил бывший одноклассник: «Мы не виделись после того, как окончили школу. Услышав его, я испытал неподдельное удивление – это странно, ведь я не раз с удовольствием рассматривал снимки друзей моего детства в социальных сетях. Но то были изображения, а голос тронул меня до глубины души: я сразу его узнал и в одно мгновение словно вернулся к себе – тому, каким был когда-то».

Выразитель эмоций

Возможно, вы замечали, что звучание нашего голоса зависит от настроения? Это действительно так. Нейромедиаторы действуют на гортань: когда мы сильно волнуемся, она сужается и ограничивает дыхание. «Так, от досады голос может стать словно надтреснутым, – пишет ларинголог и фониатр Федор Заседателев, долго работавший с оперными звездами Большого театра. – Чувствуя радость, мы дышим поверхностно, переживая горе – редко и глубоко вздыхаем»

Этот физиологический процесс невозможно контролировать полностью. «Я работаю на телевидении, но даже такого опыта владения голосом мне недостаточно, чтобы всегда быть его полновластной хозяйкой, – признается 35-летняя Дарья. – Когда я очень волнуюсь, он предательски выдает меня, взмывая вверх. Моя подруга шутит: «В эфире – «Пионерская зорька!», с первых слов зная, что я сообщу ей какое-то неприятное известие».

Звучание голоса всегда ясно говорит о том, находимся ли мы в согласии или во внутреннем разладе с собой

Дарья профессионал, а большинство из нас и вовсе не знают своего голоса, ведь он звучит в нас самих, изнутри, и мы никогда не воспринимаем его таким, как слышат другие. Отсюда и удивление, иногда болезненное, которое мы ощущаем, слыша себя в записи. «Некоторых это ранит особенно сильно, – замечает Давид Ле Бретон, – и дело тут вовсе не в том, что голос их неблагозвучен. Просто его звучание всегда ясно говорит о том, находимся ли мы в согласии или во внутреннем разладе с собой...» Недаром психоанализ считает голос и слово главными проводниками нашего бессознательного: минутное замешательство, вздох или смена тональности часто раскрывают больше, чем долгий и подробный рассказ.

«Я ощутил себя виноватым». Никита Семенов-Прозоровский, 57 лет, актер и мастер дубляжа:

«Разговаривать не своим голосом, а изобретать его в зависимости от имиджа экранного героя – это моя профессия. Мой собственный образ далек от созданного для роли, что приводит к различным казусам. Так, однажды я играл в сериале отца семейства – тучного, с седой бородой и лысиной. Со мной снималась и юная особа лет 12–13. Она изнывала на площадке во время долгих перестановок света и поисков операторами ракурса. Пытаясь занять ее, спрашиваю: «Как ты думаешь, в Lost, то есть в знаменитом сериале «Остаться в живых», кого я озвучиваю?» Она смотрит с сомнением: «Негра? Или Джонни? Не-ет, Джонни хороший… А-а! Такого маленького, лысого?» И потом с мольбой, полушепотом: «Ну кого же, кого?!» И я, как школьник, полушепотом: «Соера, то есть Джоша Холлоуэя». Никогда ни до, ни после на меня не смотрели таким взглядом. Бедная девочка пыталась осознать «предательство» ее кумира, в которого влюблены все или почти все ее подруги! Где у него внутри спрятался этот нелепый папаша? Я наблюдал нешуточное потрясение и ощущал себя виноватым. После съемок она подошла ко мне и доверительно произнесла: «Я никому не скажу». Спасибо, дитя. Вот так рождаются жены декабристов».

В созвучии с собой

Умение звучать так, чтобы голос вызывал положительные эмоции слушателей, актуально во все времена. В прошлом веке писатель Скотт Фицджеральд восхищался тем, как умела подать свой голос одна из его героинь: «Была в нем и напевная властность, и чувственный призыв «услышь и приди», слышались в нем отголоски буйного веселья и шальной радости, и, главное, обещания еще более неземного блаженства, ожидающего в недалеком будущем»

Выработать в голосе магнетизм и харизму – все чаще об этом заботятся участники сегодняшних социальных сетей: тем, кто выкладывает в своих аккаунтах записи вечеринок и других мероприятий со своим участием, важен эффект, который их выступления производят на окружающих. «Другой современный заказчик харизматичных голосов – это крупные компании, которые присылают своих топ-менеджеров на тренинги: им важно, как звучат их главные представители в общении с партнерами», – рассказывает Лариса Соловьева.

Но можно ли прийти в созвучие с собой только при помощи упражнений? 32-летней Людмиле пришлось обратиться к психологу. Она работала в большой компании и буквально не могла заставить себя взять слово на совещаниях – звук собственного голоса казался ей невыносимым. Размышляя над этим в ходе консультаций, Людмила постепенно поняла, что… чувствует себя недостойной занимать собственную должность. Работая над голосом, осанкой, дыханием, а также над психологическими причинами такой невысокой самооценки, она смогла вновь обрести уверенность в своем профессионализме. «Многие мне потом признавались, что им было трудно меня узнать», – с улыбкой вспоминает она. Ведь обрести собственный голос, привести его в соответствие со своим «Я» означает также восстановить внутреннюю гармонию, по-настоящему стать собой.

Три упражнения, чтобы обрести свой голос

1. Вы думаете, что он вам не походит

Сложите левую руку лодочкой, ладонь напротив левой ушной раковины – это ваша телефонная трубка. Поднесите правую руку ко рту – это ваш микрофон. Теперь сделайте вид, что вы тестируете звук: посчитайте громким голосом, изменяя тембр; произнесите несколько букв; проартикулируйте несколько слов, проверяя звучность. Делайте это упражнение 5–10 минут в день в течение 10 дней. Осознавая свой голос таким, как его слышат другие, вы сможете играть его тембром.

2. Вам кажется, что он не отражает вашу идивидуальность

Встаньте босиком, слегка расставьте ноги, опустите руки. Закройте глаза и сконцентрируйте внимание на стопах. Дышите медленно и глубоко, не делая пауз между вдохом и выдохом. Спокойно повторите несколько таких циклов дыхания. На выдохе, без усилий, расслабив нижнюю челюсть, начните петь звук «а» – так, как для вас это будет самым естественным. Почувствуйте, как этот звук вибрирует в ваших челюстях и голове.

Когда найдете «свое» звучание, пойте следующие слоги на каждом выдохе: «ма», «мэ», «ми», «мо», «мю», «ме», «му».

Постарайтесь добиться, чтобы каждый звук резонировал во всем теле. Повторите это упражнение 10 раз. Пение «всем телом» поможет вам обогатить тембр вашего голоса, наполнить его тем, что вы есть.

3. Вы считаете, что он не доходит до окружающих

Громко читайте какой-нибудь текст (5–10 минут в день), пропуская согласные, чтобы ощутить их важность. Эти буквы работают как трамплин, позволяя гласным вибрировать; так пальцы заставляют звучать гитарные струны. Например, «тренировка для моего голоса» превратится в «еиоа а оео ооа». Затем сразу же снова прочтите текст, на этот раз чеканя согласные. Благодаря этому упражнению ваш голос будет больше насыщен вибрациями. Он наберет силу, и другим будет легче вас понимать.

Подготовил Филипп-Николя Мело (Philippe-Nicolas Mélot), преподаватель вокала

1 D. Le Breton. Éclats de voix. Une anthropologie des voiх(Métailié, 2011).

2 Ф. Федье. Голос друга (Издательство Ивана Лимбаха, 2010).

3 Ф. Заседателев. Научные основы постановки голоса (Либроком, 2011).

4 Ф. С. Фицджеральд. Великий Гэтсби (АСТ, Астрель, 2011).

Psychologies

Перевела на украмнский язык 4.11.199.50

На фото – мой рисунок.

Що про нас говорить наш голос

Дзвінкий, втомлений, м'який… Він відображає наш стан, наші наміри і ставлення до оточуючих. Але нерідко ми звертаємо на нього увагу, лише коли він підводить нас. Як навчитися володіти своїм голосом?

Молода радіоведуча Наталя згадує ту хвилину, коли вона, сидячи перед мікрофоном, виявила, що не може вимовити ні слова, ні звуку. Її німота — афонія — тривала кілька днів. Наталія зізнається, що без голосу відчувала себе так, немов їй було нічим дихати, не вистачало повітря.

«Саме голос визначає неповторність людини, відображає його особистість», — вважає фахівець з постановки голосу і мови Лариса Соловйова.

По голосу ми пізнаємо оточуючих. В відчутною мірою від нього залежить, чи виникне взаєморозуміння між співрозмовниками. Але він впливає і на нас самих. Тому, коли голос пропадає, як у Наталії, людині може здаватися, що відбувається катастрофа, що він втрачає свою ідентичність, частину свого «Я».

Від голосу залежить, чи виникне взаєморозуміння між співрозмовниками

Навколо звуку нашого голосу існує цілий образний світ. «Про манері вимови говорять: суха, солідна або, наприклад, в'язка, — зауважує антрополог Давид Ле Бретон (David Le Breton). — Про тоні голосу — тьмяний, низький або невиразний, про інтонації — що вона нерівна, повільна, тягуча або стрімка, кваплива. Голос ніколи не буває нейтральною для слухача, який знаходить в ньому відтінки, здатні охарактеризувати того, хто говорить. Він передає настрій і напруга емоцій, викликає відчуття фізичної присутності »

Але так чи так важливо навчитися розуміти свій голос?

Дзеркало унікальності

«Органи слуху розвиваються раніше інших органів почуттів. І перше, що ми сприймаємо, ще не народившись, — це материнський голос. Експерименти показують, що всіх немовлят на землі заспокоюють його звуки ».

Двох однакових голосів не існує, саме тому ми дізнаємося іншого за тембром або манері мови. «Те, що він говорить, несуттєво, — писав про свого друга філософ Франсуа Федье (François Fedier). — Модуляція його голосу, ось що важливо. Той єдиний тембр, який відрізняє його від всіх інших голосів »

46-річний Михайло згадує, як розхвилювався, коли йому зателефонував колишній однокласник: «Ми не бачилися після того, як закінчили школу. Почувши його, я відчув непідробне здивування — це дивно, адже я не раз із задоволенням розглядав знімки друзів мого дитинства в соціальних мережах. Але то були зображення, а голос торкнув мене до глибини душі: я відразу його впізнав і в одну мить мовби повернувся до себе — тому, яким був колись ».

Виразник емоцій

Можливо, ви помічали, що звучання нашого голосу залежить від настрою? Це дійсно так. Нейромедіатори діють на гортань: коли ми сильно хвилюємося, вона звужується і обмежує дихання. «Так, від досади голос може стати немов надтріснутим, — пише ларинголог і фониатр Федір засідателів, довго працював з оперними зірками Великого театру. — Відчуваючи радість, ми дихаємо поверхнево, переживаючи горе — рідко і глибоко зітхаємо »3. Цей фізіологічний процес неможливо контролювати повністю. «Я працюю на телебаченні, але навіть такого досвіду володіння голосом мені недостатньо, щоб завжди бути його повноправною господинею, — зізнається 35-річна Дарина. — Коли я дуже хвилююся, він зрадницьки видає мене, злітаючи вгору. Моя подруга жартує: «В ефірі -« Піонерська зорька! », З перших слів знаючи, що я повідомлю їй якесь неприємна звістка».

Звучання голосу завжди ясно говорить про те, чи перебуваємо ми у злагоді чи у внутрішньому розладі з собою

Дарина професіонал, а більшість з нас і зовсім не знають свого голосу, адже він звучить в нас самих, зсередини, і ми ніколи не сприймаємо його таким, як чують інші. Звідси і здивування, іноді хворобливе, яке ми відчуваємо, чуючи себе в запису. «Деяких це ранить особливо сильно, — зауважує Давид Ле Бретон, — і справа тут зовсім не в тому, що голос їх немилозвучностей. Просто його звучання завжди ясно говорить про те, чи перебуваємо ми у злагоді чи у внутрішньому розладі з собою… »Недарма психоаналіз вважає голос і слово головними провідниками нашого несвідомого: хвилинне замішання, зітхання або зміна тональності часто розкривають більше, ніж довгий і детальний розповідь.

«Я відчув себе винуватим». Микита Семенов-Прозоровський, 57 років, актор і майстер дубляжу:

«Розмовляти не своїм голосом, а винаходити його в залежності від іміджу екранного героя — це моя професія. Мій власний образ далекий від створеного для ролі, що призводить до різних казусів. Так, одного разу я грав в серіалі батька сімейства — огрядного, з сивою бородою і лисиною. Зі мною знімалася і юна особа років 12-13. Вона знемагала на майданчику під час довгих перестановок світла і пошуків операторами ракурсу. Намагаючись зайняти її, питаю: «Як ти думаєш, в Lost, тобто в знаменитому серіалі« Залишитися в живих », кого я озвучую?» Вона дивиться з сумнівом: «Негра? Або Джонні?

Ні-і, Джонні хороший… А-а! Такого маленького, лисого? »І потім з благанням, напівпошепки:« Ну кого ж, кого ?! »І я, як школяр, напівпошепки:« Соер, тобто Джоша Холлоуея ». Ніколи ні до, ні після на мене не дивилися таким поглядом. Бідна дівчинка намагалася усвідомити «зрада» її кумира, в якого закохані всі або майже всі її подруги! Де у нього всередині сховався цей безглуздий папаша? Я спостерігав неабияке потрясіння і відчував себе винуватим. Після зйомок вона підійшла до мене і довірливо сказала: «Я нікому не скажу». Спасибі, дитя. Ось так народжуються дружини декабристів ».

У співзвуччі з собою

Уміння звучати так, щоб голос викликав позитивні емоції слухачів, актуально в усі часи. У минулому столітті письменник Скотт Фіцджеральд захоплювався тим, як вміла подати свій голос одна з його героїнь: «Була в ньому і співуча владність, і чуттєвий заклик« почуй і прийди », чулися в ньому відгомін буйного веселощів і шалений радості, і, головне, обіцянки ще більш неземного блаженства, що очікує у недалекому майбутньому »

Виробити в голосі магнетизм і харизму — все частіше про це дбають учасники сьогоднішніх соціальних мереж: тим, хто викладає в своїх акаунтах записи вечірок і інших заходів зі своєю участю, важливий ефект, який їх виступу виробляють на оточуючих. «Інший сучасний замовник харизматичних голосів — це великі компанії, які надсилають своїх топ-менеджерів на тренінги: їм важливо, як звучать їхні головні представники в спілкуванні з партнерами», — розповідає Лариса Соловйова.

Але чи можна прийти в співзвуччя з собою тільки за допомогою вправ? 32-річній Людмилі довелося звернутися до психолога. Вона працювала у великій компанії і буквально не могла змусити себе взяти слово на нарадах — звук власного голосу здавався їй нестерпним. Розмірковуючи над цим в ході консультацій, Людмила поступово зрозуміла, що… відчуває себе негідною займати власну посаду.

Працюючи над голосом, поставою, диханням, а також над психологічними причинами такої невисокої самооцінки, вона змогла знову набути впевненості в своєму професіоналізмі. «Багато мені потім зізнавалися, що їм було важко мене дізнатися», — з посмішкою згадує вона. Адже розраховувати на власний голос, привести його у відповідність зі своїм «Я» означає також відновити внутрішню гармонію, по-справжньому стати собою.

Три вправи, щоб знайти свій голос

1. Ви думаєте, що він вам не походить

Складіть ліву руку човником, долоню навпаки лівої вушної раковини — це ваша телефонна трубка. Піднесіть праву руку до рота — це ваш мікрофон. Тепер зробіть вигляд, що ви тестируете звук: порахуйте гучним голосом, змінюючи тембр; скажіть кілька букв; проартікуліруйте кілька слів, перевіряючи милозвучність. Робіть цю вправу 5-10 хвилин в день протягом 10 днів. Усвідомлюючи свій голос таким, як його чують інші, ви зможете грати його тембром.

2. Вам здається, що він не відображає вашу індивідуальне

Встаньте босоніж, злегка розставте ноги, опустіть руки. Закрийте очі і сконцентруйте увагу на стопах. Дихайте повільно і глибоко, не роблячи пауз між вдихом і видихом. Спокійно повторіть кілька таких циклів дихання. На видиху, без зусиль, розслабивши нижню щелепу, почніть співати звук «а» — так, як для вас це буде найприроднішим. Відчуйте, як цей звук вібрує в ваших щелепах і голові.

Коли знайдете «своє» звучання, співайте наступні склади на кожному видиху: «ма», «ме», «ми», «мо», «мю», «ме», «му».

Постарайтеся домогтися, щоб кожен звук резонував у всьому тілі. Повторіть цю вправу 10 разів. Спів «всім тілом» допоможе вам збагатити тембр вашого голосу, наповнити його тим, що ви є.

3. Ви вважаєте, що він не доходить до оточуючих

Голосно читайте який-небудь текст (5-10 хвилин в день), пропускаючи приголосні, щоб відчути їх важливість. Ці літери працюють як трамплін, дозволяючи гласним вібрувати; так пальці змушують звучати гітарні струни. Наприклад, «тренування для мого голосу» перетвориться в «еіоа а оео ООА». Потім відразу ж знову прочитайте текст, на цей раз карбуючи приголосні. Завдяки цій вправі ваш голос буде більше насичений вібраціями. Він набере чинності, і іншим буде легше вас розуміти.

Підготував Філіп-Ніколя Мело (Philippe-Nicolas Mélot), викладач вокалу

1 D. Le Breton. Éclats de voix. Une anthropologie des voiх(Métailié, 2011).

2 Ф. Федье. Голос одного (Видавництво Івана Лімбаха, 2010).

3 Ф. засідателів. Наукові основи постановки голосу (Ліброком, 2011).

4 Ф. С. Фіцджеральд. Великий Гетсбі (АСТ, Астрель, 2011).

Psychologies

Переклала на українську мову4.11.19 9.50

На фото – мій малюнок.