Письмо маме.

Письмо маме.
Это стихотворение написано  моим  отцом Захаром Арле в 1973 году во время работы хирургом-онкологом в обл.онкодиспансере г.Николаева. Помню, он  рассказывал, что письмо маме, найденное  под    подушкой  умершей  молодой  пациентки, потрясло  всех докторов  и  мед.сестёр… Папа  долго  собирался написать  стихотворение  по  этому  трогательному  письму… Всё  взвешивал — имеет  ли  право  на  это...


… Сегодня умерла девчушка.
… спокойно и безропотно ушла...
… И, убирая, под подушкой,
… нянечка её письмо нашла...
… В который раз я руки опустил.
… В который раз я смерти уступил.
… Спасти не смог! Занозой в сердце боль...
… Мне о письме поведать, Бог, позволь.

МАМОЧКЕ
За окном стоит густая темень -
всё уснуло в скорбной тишине.
только я не сплю, смотрю на тени,
пляшущие тени на стене.
Все в палате спят… Они уснули,
дань отдав уколам, порошкам.
За столом сестричка прикорнула,
дремлют няни где-то по углам.
Только, мама, мне одной не спится.
не от боли спать я не могу,
а от мысли грустной, что кружится
где-то глубоко в моём мозгу
и готова вырваться на волю,
чтобы рассказать про свой секрет,
что ребёнок твой серьёзно болен,
а ребёнку только двадцать лет.
Мамочка, ты мне лгала красиво.
Я надеясь, верила той лжи,
лжи дававшей мне в леченье силы,
веру, что я буду долго жить.
Это не упрёк, а восхищенье
силою и стойкостью твоей.
Ты умело боль свою, волненье
от меня скрываешь, от людей.
Уваженья, мамочка, достойна!
Часто примостившись у окна,
запросто беседуешь, спокойно,
будто я смертельно не больна.
Знаю, дома-то тебе не спится -
в думах горьких ты.Ведь неспроста
в глубине твоих глаз боль таится,
через боль улыбка на устах...
Нынче был восьмой укол по счёту.
Ощущений всех не перечесть.
Плохо мне от тошноты и рвоты,
из-за них, поверь, не в силах есть.
Думаешь — капризничаю что-ли?
Просто вводят сильный препарат.
В нём ОВ, пусть даже в малых долях,
препарат — не шоколад, а яд!
Средств других не создала наука..
И больным приходится терпеть.
Только для чего все эти муки,
если всё равно нам умереть?
Сколько на моих глазах скончалось...
Ох, о смерти трудно говорить.
Я, как все, надеялась, мечтала
победить болячку. Победить!
Потому боролась, но… устала...
Не одна исписана страница.
Мне так много надо рассказать...
В коридоре шум. Зовут сестрицу
помогать в палату номер пять.
Кто-то умер? Или просто плохо?
И кому там надо помогать?
Сердце застучало… Вот дурёха...
Лучше бы всего не знать. Не знать!
Вроде я совсем не из трусливых.
Смерти тут я видела не раз.
Но переносить уже не в силах,
если кто-то из больных угас.
Всё устала, завтра допишу...

… Прочла письмо, что я вчера писала,
видишь, что ещё живу, дышу,
это для меня, поверь, немало.
Да, а ночью умер дядя Ваня.
Тишина. Больные приумолкли,
в коридоре кто-то плачет на диване,
кто в палате плачет втихомолку.
Думаешь, они о нём рыдают?
О себе они теперь грустят,
о своей судьбе прекрасно знают.
пережить такое — не пустяк.
Не буду я в подробности вдаваться,
они тебе, наверное, видней.
Устала я ужасного бояться.
Живу в раздумьях много, много дней.
В столе моём, мамуля, есть тетрадь
с обложкою из коленкора.
Стихи мои.Их начала писать
во время отдыха на Чёрном море.
Писать их начала впервые,
скрывала ото всех и от тебя.
Хорошие они или плохие,
душа писала, жизнь вокруг любя.
мамуля, знай, что я любила очень!
Как можно первую любовь любить!
Тетрадь, которую прочтёшь, мне ночью,
с любимым помогала говорить.
Как хорошо, что вспомнила я кстати -
продать ты вещи можешь иль раздать.
Но сбереги моё электрик-платье,
которое любила одевать
В театр иль в институт на вечер.
все говорили — в нём я хороша!
В нём шла к любимому на встречи,
и пела от любви моя душа...
Мамуль, ты молода, умна, красива,
и впереди — немалый жизни путь.
Ты сможешь, мама, снова стать счастливой.
Так будь счастливой, слышишь, мама, БУДЬ!!!

… Какая сила духа у девчушки!
… Я понял — не могу не рассказать
… о найденном под смятою подушкой
… письме…

 

Прочли стихотворение или рассказ???

Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.

И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!

 

+2
10:59
670
RSS
14:19
+1
Тяжёлая правда жизни. Очень тронуло. Спасибо за историю, Ирина.
17:25
Благодарю Вас, Анна, з отклик. С теплом.Ирина. inlove
20:29
+1
Ирина! Тронула история до слез.
Лист мамі.
Лист мамі.
Захар Арлі
Цей вірш написано моїм батьком Захаром Арле в 1973 році під час роботи хірургом-онкологом в обл.онкодіспансері м.Миколаєва. Пам'ятаю, він розповідав, що лист мамі, знайдений під подушкою померлої молодої пацієнтки, потряс всіх докторів і мед.сестер… Папа довго збирався написати вірш з цього зворушливого листа… Все зважував — чи має право на це…

… Сьогодні померла дівчинка.
… спокійно і покірно пішла…
… І, прибираючи, під подушкою,
… нянечка її лист знайшла…
… Вкотре я руки опустив.
… Вкотре я смерті поступився.
… Врятувати не зміг! Скалкою в серці біль…
… Мені про лист розповісти, Бог, дозволь.

Матусі
За вікном стоїть густа темінь — все заснуло в скорботній тиші.
тільки я не сплю, дивлюся на тіні,
танцюючі тіні на стіні.
ВсІ в палаті сплять… Вони заснули,
дань віддавши уколам, порошкам.
За столом сестричка задрімала,
дрімають няні десь по кутках.
Тільки, мама, мені одній не спиться.
не від болю спати я не можу,
а від думки сумної, що паморочиться
десь глибоко в моєму мозку
і готова вирватися на волю,
щоб розповісти про свій секрет,
що дитина твоя серйозно хвора,
а дитині тільки двадцять років.
Мамочка, ти мені брехала красиво.
Я сподіваючись, вірила тій брехні,
брехня давала мені в лікуванні сили,
віру, що я буду довго жити.
Це не докір, а захват
силою і стійкістю твоєю.
Ти вміло біль свою, хвилювання
від мене приховуєш, від людей.
Поваги, матуся, гідна!
Часто примостившись біля вікна,
запросто розмовляєш, спокійно,
ніби я смертельно не хвора.
Знаю, дома-то тобі не спиться — в думах гірких ти мабуть неспроста
в глибині твоїх очей біль таїться,
через біль посмішка на устах…
Нині був за рахунком восьмий укол
Відчуттів всіх не перелічити.
Погано мені від нудоти і блювоти,
через них, повір, немає сил.
Думаєш — вередую чи що?
Просто вводять сильний препарат.
У ньому ОВ, нехай навіть в малих частках,
препарат — НЕ шоколад, а отрута!
Коштів інших не створила наука…
І хворим доводиться терпіти.
Тільки для чого всі ці муки,
якщо все одно нам померти?
Скільки на моїх очах померло…
Ой, про смерть важко говорити.
Я, як всі, сподівалася, мріяла
перемогти болячку. Перемогти!
Тому боролася, але… втомилася…
Не одна списана сторінка.
Мені так багато треба розповісти…
У коридорі шум. звуть сестричку
допомагати в палату номер п'ять.
Хтось помер? Або просто погано?
І кому там треба допомагати?
Серце застукало… Ось дурепа…
Краще б за все не знати. Не знати!
Начебто я зовсім не з боягузливих.
Смерті тут я бачила не раз.
Але переносити вже не в силах,
якщо хтось із хворих згас.
Все втомилася, завтра допишу…

… Прочитала лист, що я вчора писала,
бачиш, що ще живу, дихаю,
це для мене, повір, чимало.
Так, а вночі помер дядько Ваня.
Тиша. Хворі примовкли,
в коридорі хтось плаче на дивані,
хто в палаті плаче нишком.
Думаєш, вони про нього ридають?
Про себе вони тепер сумують,
про свою долю прекрасно знають.
пережити таке — не дрібниця.
Не буду я в подробиці вдаватися,
вони тобі, напевно, видніше.
Втомилася я жахливого боятися.
Живу в роздумах багато, багато днів.
У столі моєму, мамуля, є зошит
з обкладинки з перкалю.
Вірші моі.Іх почала писати
під час відпочинку на Чорному морі.
Писати їх почала вперше,
приховувала від усіх і від тебе.
Хороші вони чи погані,
душа писала, життя навколо люблячи.
мамуля, знай, що я любила дуже!
Як можна перше кохання любити!
Зошит, який прочитаєш, мені вночі,
з коханим допомагав говорити.
Як добре, що згадала я до речі — продати ти речі можеш чи роздати.
Але збережи моє електрик-плаття,
яке любила одягати
В театр чи в інститут на вечір.
всі говорили — в ньому я хороша!
У ньому йшла до коханого на зустрічі,
і співала від любові моя душа…
Мамуся, ти молода, розумна, красива,
і попереду — чималий життя шлях.
Ти зможеш, мама, знову стати щасливою.
Так будь щасливою, чуєш, мама, БУДЬ!!!

… Яка сила духу у дівчинки!
… Я зрозумів — не можу не розповісти
… про знайдений під зім'ятою подушкою
… лист…
Переклала українською мовою 28.01.21 19.05 inlove