Снова
Мы мало ценим что имеем,
Считаем это навсегда.
А ветер, он, по-своему веет,
Смеясь над нами иногда.
Все было замки, злато, деньги,
Как же гордились мы собой,
Но изменилось все в мгновенье,
Мы стали — голым королем!
За что? Не справедливо это очень,
Ведь небесе мы не гневим,
Но все же не спокойна соаесть,
С собой об этом говорим.
Мы обижаем ненароком,
Не справедливы иногда
И начиная все с истока,
Нам шанс, опять, дает душа,
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
Знову
Ми мало цінуємо що маємо,
Вважаємо це назавжди.
А вітер, він, по-своєму віє,
Сміючись над нами іноді.
Все було замки, злато, гроші,
Як же пишалися ми собою,
Але змінилося все в мить,
Ми стали — голим королем!
За що? Не справедливо це дуже,
Адже неба ми не гнівим,
Але все-таки не спокійна совість,
З собою про це говоримо.
Ми ображаємо ненароком,
Не справедливі іноді
І починаючи все з початку,
Нам шанс, знову, дає душа,
Переклала на українську мову 10.05.19 15.36