Вяжут зимние узоры облака
Руки белые взлетают, колокольчики звенят:
Вяжут зимние узоры облака.
Для деревьев и опушек — замечательный наряд,
Он не связан до конца еще пока.
Тянут белые снежинки нить из белых облаков
И сплетается воздушных нитей шелк.
Вот уже для старой ели белоснежный плащ готов
И пушистый плед на склон замерший лег.
Для рябины — пелерина, муфта — на руки берез,
А на плечи лип — узорчатая шаль.
Чтоб не страшен был осинкам зимний северный мороз,
Облакам совсем себя не жаль.
Тают, бедные, теряя свои пухлые бока,
Согревают мир, озябший от ветров.
Тают, тают, исчезают незаметно облака,
Прилетевшие из наших детских снов.
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
Руки білі злітають, дзвіночки дзвенять:
В'яжуть зимові візерунки хмари.
Для дерев і галявин — чудовий наряд,
Він не зв'язаний до кінця ще поки.
Тягнуть білі сніжинки нитку з білих хмар
І сплітається повітряних ниток шовк.
Ось уже для старої ялини білосніжний плащ готовий
І пухнастий плед на схил завмерлий ліг.
Для горобини — пелерина, муфта — на руки беріз,
А на плечі лип — мереживна шаль.
Щоб не страшний був осинкам зимовий північний мороз,
Хмарам зовсім себе не шкода.
Тануть, бідні, втрачаючи свої пухкі боки,
Зігрівають світ, змерзлий від вітрів.
Тануть, тануть, зникають непомітно хмари,
Прилетілі з наших дитячих снів.
Переклала українською мовою 14.12.20 18.25