«Добрый Боже, дай мне целомудрие и воздержанность, но еще не сейчас!»

Высказывания Блаженного Августина, одного из первых христианских философов, написаны как будто сегодня, а не две тысячи лет назад. Слова о любви, жизни, свободе, человеке, смысле… Завораживающее чтение.

Труд «О граде Божьем» написан в ответ на катастрофу античного мира — взятие варварами Рима. По мысли Августина, «две разновидности любви порождают два града: земной град создан любовью к самим себе, доведенной до презрения к Богу, небесный — любовью к Богу, доведенной до полного самозабвения». При этом гражданин «Града земного» на этой земле становится повелителем и господином мира, гражданин «Града Божьего» уподобляется страннику и пилигриму. Несколько цитат из великих книг Блаженного Августина.¹

• Господи, как же так получается, что мы путешествуем, удивляясь и восхищаясь высотой гор, просторами морей, течением рек, устрашающей силой океанов и движением звезд, а когда мы смотрим внутрь себя, то не замечаем великого чуда?
• Если ты любишь человека таким, какой он есть, то ты любишь его. Если ты пытаешься его поменять, то ты любишь себя. Вот и все.
• Я ринулся в любовь, я жаждал ей отдаться. Я был любим, я тайком пробирался в тюрьму наслаждения, весело надевал на себя путы горестей, чтобы секли меня своими раскаленными железными розгами ревность, подозрения, страхи, гнев и ссоры.
• Если бы Бог назначил женщине быть госпожой мужчины, он сотворил бы ее из головы, если бы — рабою, то сотворил бы из ноги; но так как он назначил ей быть подругой и равной мужчине, то сотворил из ребра.
• Человек — это законченная картина, можно что-то в ней не любить, например, как на ней изображены горы или реки. Можно любить на этой картине что-то определенное. Но воспринимать ее нужно целиком. Или ты любишь человека всего, или нет. Да, иногда нельзя мириться с теми или иными чертами, и тогда нужно искать компромисс.
• Если вы страдаете от несправедливости нехорошего человека — простите его, а то будет два нехороших человека.
• Вера — это способность поверить в то, чего вы пока не видите. И в награду за эту веру вы увидите то, во что поверили.

• Чудо противоречит не законам природы, а лишь нашим представлениям о законах природы…

• Кто ненавидит мир? Те, кто растерзал истину.

• Родившись и стремясь быть, прекрасное, чем скорее растет, утверждая свое бытие, тем сильнее торопится в небытие: таков предел, положенный Тобою земным вещам, потому что они только части целого, существующие не одновременно; уходя и сменяя друг друга, они, как актеры, разыгрывают все цельную пьесу, в которой им даны удельные роли. Речь не будет целой, если каждое слово, отзвучав в своей роли, не исчезнет, чтобы уступить место другому.

• Время не проходит впустую и не катится без всякого воздействия на наши чувства: оно творит в душе удивительные дела. Дни приходили и уходили один за другим; приходя и уходя, они бросали в меня семена других надежд и других воспоминаний; постепенно лечили старыми удовольствиями, и печаль моя стала уступать им; стали, однако, наступать — не другие печали, правда, но причины для других печалей. Разве эта печаль так легко и глубоко проникла в самое сердце мое не потому, что я вылил душу свою в песок, полюбив смертное существо так, словно оно не подлежало смерти?

• Все это происходит во мне, в огромных палатах моей памяти. Там в моем распоряжении небо, земля, море и все, что я смог воспринять чувством, все, кроме мной забытого. Там встречаюсь я и сам с собой и вспоминаю, что я делал, когда, где и что чувствовал в то время, как это делал.

• И мои душевные состояния хранит та же память, только не в том виде, в каком их когда-то переживала душа. <...> Я пробегаю и проношусь повсюду, проникаю даже вглубь, насколько могу, — и нигде нет предела; такова сила памяти, такова сила жизни в человеке, живущем для смерти.

¹ Блаженный Августин «О Граде Божием» (Харвест, АСТ, 2000); Блаженный Августин «Исповедь» (Харвест, 2006).

Psychologies

Перевела на украинский язык 25.11.1911.25

«Добрий Боже, дай мені цнотливість і стриманість, але ще не зараз!»

Висловлювання Блаженного Августина, одного з перших християнських філософів, написані ніби сьогодні, а не дві тисячі років тому. Слова про любов, життя, свободу, людину, сенс… Зачаровує читання.

Праця «Про град Божий» написаний у відповідь на катастрофу античного світу — взяття варварами Риму. На думку Августина, «два різновиди любові породжують два гради: земний град створений любов'ю до самих себе, доведеної до презирства до Бога, небесний — любов'ю до Бога, доведеної до повного самозабуття». При цьому громадянин «Граду земного» на цій землі стає володарем і паном світу, громадянин «Граду Божого» уподібнюється мандрівникову і і пілігриму. Кілька цитат з великих книг Блаженного Августіна.1

• Господи, як же так виходить, що ми подорожуємо, дивуючись і захоплюючись висотою гір, просторами морів, плином рік, страхітливою силою океанів і рухом зірок, а коли ми дивимося всередину себе, то не помічаємо великого чуда?

• Якщо ти любиш людину такою, якою вона є, то ти любиш її. Якщо ти намагаєшся його поміняти, то ти любиш себе. От і все.

• Я кинувся в любов, я жадав їй віддатися. Я був любим, я потайки пробирався до в'язниці насолоди, весело одягав на себе пута смутку, щоб сікли мене своїми розпеченими залізними різками ревнощі, підозри, страхи, гнів і сварки.

• Якби Бог призначив жінці бути пані чоловіка, він створив би її з голови, якби — рабою, то створив би з ноги; але так як він призначив їй бути подругою і рівною чоловікові, то створив з ребра.

• Людина — це закінчена картина, можна щось у ній не любити, наприклад, як на ній зображені гори або річки. Можна любити на цій картині щось певне. Але сприймати її потрібно цілком. Або ти любиш людину всього, чи ні. Так, іноді не можна миритися з тими чи іншими рисами, і тоді потрібно шукати компроміс.

• Якщо ви страждаєте від несправедливості нехорошої людини — вибачте його, а то буде дві нехороших людини.

• Віра — це здатність повірити в те, чого ви поки не бачите. І в нагороду за цю віру ви побачите те, у що повірили.

• Чудо суперечить не законам природи, а лише нашим уявленням про закони природи ...

• Хто ненавидить світ? Ті, хто розірвав істину.

• Народившись і прагнучи бути, прекрасне, чим швидше зростає, затверджуючи своє буття, тим сильніше поспішає в небуття: такий межа, покладений Тобою земних речей, тому що вони тільки частини цілого, що існують не одночасно;

йдучи і змінюючи один одного, вони, як актори, розігрують всі цілісну п'єсу, в якій їм дані питомі ролі. Мова не буде цілою, якщо кожне слово, відлунали в своїй ролі, не зникне, щоб поступитися місцем іншому.

• Час не проходить даремно і не котиться без будь-якого впливу на наші почуття: воно творить в душі дивовижні справи. Дні приходили і йшли один за іншим; приходячи і йдучи, вони кидали в мене насіння інших надій і інших

спогадів; поступово лікували старими задоволеннями, і печаль моя стала поступатися їм; стали, проте, наступати — не інші печалі, правда, але причини для інших печалей. Хіба ця печаль так легко і глибоко проникла в саме серце моє не тому, що я вилив душу свою в пісок, полюбивши смертна істота так, немов вона не підлягала смерті?

• Все це відбувається в мені, в величезних палатах моїй пам'яті. Там в моєму розпорядженні небо, земля, море і все, що я зміг сприйняти почуттям, все, крім мною забутого. Там зустрічаюся я і сам з собою і згадую, що я робив, коли, де і що відчував у той час, як це робив.

• І мої душевні стани зберігає та ж пам'ять, тільки не в тому вигляді, в якому їх колись переживала душа. <...> Я пробігаю і проношу всюди, що досліджує навіть вглиб, наскільки можу, — і ніде немає меж; така сила пам'яті, така сила життя в людині, що живе для смерті.

1 Блаженний Августин «Про Град Божий» (Харвест, АСТ, 2000); Блаженний Августин «Сповідь» (Харвест, 2006).

Psychologies

Переклала на українську мову25.11.1911.25