Я - це лиш сіра тінь гнилого міста
Я — це лиш сіра тінь гнилого міста,
душі в якого вже давно нема.
Я наче хліб з зіпсованого тіста,
а у середині лиш тишина німа.
Душа у мене вже давно згоріла
І я живу у забутті сама.
Я вже "життям кровавим відболіла"
А в голові моїй панує лиш пітьма.
Чогось повз моє тіло ходять люди,
Ми з ними ще й стикаємсь віч-на-віч.
Та темнота, вона для мене всюди
І в місті мого серця завжди ніч.
А храм душі моєї вже в руїнах
І стіни їх покритії плющем.
Життєве поле все лежить у мінах
І я з життям прощаюсь за кущем.
Криваві тіні в голові гуляють
І сумнів як хробак мене жере.
Мене щодня вбивають і ховають,
а все навкруг буяє і цвіте.
Я серый призрак — тень гнилого места,
В котором нет души уже давно.
Я хлеб из задохнувшегося теста.
Внутри меня безмолвие одно.
Душа моя давно уже сгорела,
И я живу в забвении сама.
Уже "кровавой жизнью отболела",
А в голове моей царит лишь тьма.
Прохожих пропускаю мимо молча,
Порой столкнувшись взглядами на миг.
И темнота вокруг. В плену у ночи
Спит город сердца моего, безлик.
А храм души моей уже в руинах,
И стены их увиты сплошь плющом.
Расставлены по полю жизни мины,
Расстаться с жизнью можно за кустом.
Теней кровавых хор в сознаньи стонет,
Сомнение, как червь, меня грызёт.
Меня и убивают, и хоронят,
А всё благоухает и цветёт.
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
Я не знаю, к сожалению, автора оригинала (
И украинского языка не знаю. Но век технологий открывает дополнительные, ранее не доступные, возможности.
В процессе перевода я была очарована мелодичностью украинской поэзии.
Я сомневаюсь в первой строке. В оригинале город, у меня более абстрактно место. О уж больно хороша рифма с тестом — не хотелось терять. И про город есть в середине стиха. Так что в принципе смысл сохранён )