«ЧЕРНАЯ РОЗА ТИФЛИСА»
«ЧЕРНАЯ РОЗА ТИФЛИСА»
После короткого брака с Александром Грибоедовым Нина Чавчавадзе не снимала траур до конца жизни. Ее прозвали Черной розой Тифлиса и рассказывали ее историю, как красивую легенду о любви и преданности.
В 15 лет Нина — прекрасно воспитанная, образованная, скромная и очень красивая — была одной из самых завидных невест Тифлиса. Многие безумно влюблялись в нее и добивались ее руки.
Русский офицер Николай Сенявин весь высох от безответной любви, и лечил душу письмами к другу:
«Цветок целого мира пленил меня, и в уснувших чувствах моих пробудилась наконец страсть, дотоле мною не знаемая. Ты не знаешь, я так влюблён, что готов пренебречь целым светом, дабы обладать Ангелом!».
Известный писатель, автор стихотворной комедии «Горе от ума», дипломат, посол России в Персии, приехал в Тифлис всего на несколько месяцев. Князь Александр Чавчавадзе был старым другом писателя. Грибоедов помнил Нину смешной пухлой малышкой, которой он помогал учиться музыке и французскому. Он не ожидал увидеть прелестную девушку, удивился, восхитился — был покорен.
Через несколько дней Грибоедов сидел за столом напротив Нины. Он смотрел на девушку, а думал вообще о другом — о службе, о делах… И вот удивительно — беспокоился о служебных делах, а глаз от девушки не отрывал. Сердце билось все сильнее. Грибоедов встал, взял Нину за руку, сказал по‑французски: «пойдемте, мне нужно что-то вам сказать!». Потом вспоминал:
«Она меня послушалась, как и всегда, верно, думала, что я усажу её за фортепьяно…»
Обычно красноречивый, он бормотал что-то невнятное. Нина слушала это трогательное признание, смеялась, плакала. Грибоедов наклонился и поцеловал ее.
«Как солнечным лучом обожгло», — сказала потом Нина своей подруге.
Вскоре они обвенчались.
Служебные дела звали Грибоедова обратно в Персию. Через неделю он отправился в путь вместе с молодой женой. Этот тяжелый и долгий путь с ночевками в продуваемых палатках и стал их свадебным путешествием, и Грибоедов все время поражался, что его княжна переносит все тяготы пути без единой жалобы. Главное. Чтобы любимый был рядом… Он восхищенно писал знакомым:
«Нинуша, моя жена, не жалуется, всем довольна… Полюбите мою Ниночку. В Эрмитаже есть Богородица в виде пастушки Мурильо — вот она».
Когда прибыли в резиденцию Грибоедова в Тавризе, Нина ждала ребенка. Грибоедов счел, что ехать дальше беременной женщине будет опасно, оставил ее и поехал в Тегеран один. Они прощались ненадолго, но вышло — навсегда. Судьба приготовила автору «Горя от ума» страшную смерть. Как дипломат, он требовал, чтобы Персия вернула России пленных подданных Российской империи, в том числе армян. Это дало его врагу, приближенного шаха Алляар-хану, возможность для провокации — он отправил в российское посольство своих армянских заложниц, пожелавших вернуться на родину. Грибоедов провокацию раскусил, но считал, что должен поступать только по закону, и дать женщинам убежище.
Наутро в мечетях и на базарах поднялся страшный крик: «русские насильно увели из гарема двух женщин!». Толпа взяла посольство штурмом, уцелел один человек, остальных растерзали. Грибоедова опознали по шраму, полученному на дуэли…
Чтобы загладить вину, персидский шейх отправил российскому царю редкие сокровища, в том числе — легендарный алмаз «Шейх», который и теперь хранится в Алмазном фонде. Отношения между странами были сохранены. Нина целый месяц не знала, что ее мужа больше нет — никто не мог решиться рассказать о таком беременной женщине. О штурме посольства Нина узнала, случайно подслушав чужой разговор. Страшный шок вызвал преждевременные роды: родился мальчик, который прожил всего один день.
С этого дня и до самой смерти Нина Грибоедова не снимала траура. Тридцать лет она оплакивала своего возлюбленного, невероятного, лучшего в мире мужчину, которого она полюбила маленькой девочкой. Умирая, она разговаривала с ним, и кто-то записал ее последние слова:
«Что только не перенесла твоя бедная Нина с той поры, как ты ушёл. Мы скоро свидимся, свидимся… и я расскажу тебе обо всём. И мы уже навеки будем вместе, вместе…».
Перевела на украинский язык 15.01.20 7.00
«ЧОРНА ТРОЯНДА ТИФЛІСА»
Після короткого шлюбу з Олександром Грибоєдовим Ніна Чавчавадзе не знімала траур до кінця життя. Її прозвали Чорною трояндою Тифлісу і розповідали її історію, як красиву легенду про кохання і відданість.
У 15 років Ніна — чудово вихована, освічена, скромна і дуже красива була однією з найбільш завидних наречених Тифлісу. Багато безтямно закохувалися в неї і домагалися її руки.
Російський офіцер Микола Сенявін весь висох від нерозділеного кохання, і лікував душу листами до друга:
«Квітка цілого світу полонила мене, і в заснулих почуттях моїх прокинулася нарешті пристрасть, досі мною не відома. Ти не знаєш, я так закоханий, що готовий знехтувати цілим світом, щоб мати Ангела!».
Відомий письменник, автор віршованої комедії «Горе від розуму», дипломат, посол Росії в Персії, приїхав в Тифліс всього на кілька місяців. Князь Олександр Чавчавадзе був старим другом письменника. Грибоєдов пам'ятав Ніну смішним пухким малятком, якому він допомагав вчитися музиці і французькому. Він не очікував побачити чарівну дівчину, здивувався, захопився був підкорений.
Через кілька днів Грибоєдов сидів за столом навпроти Ніни. Він дивився на дівчину, а думав взагалі про інше — про службу, про справи… І ось дивно — турбувався про службові справи, а очей від дівчини не відривав. Серце билося все сильніше. Грибоєдов встав, взяв Ніну за руку, сказав по‑французьки: «ходімо, мені потрібно щось вам сказати!». Потім згадував:
«Вона мене послухала, як і завжди, певно, думала, що я усаджу її за фортепіано...»
Зазвичай красномовний, він бурмотів щось невиразне. Ніна слухала це зворушливе визнання, сміялася, плакала. Грибоєдов нахилився і поцілував її.
«Як сонячним променем обпекло», — сказала потім Ніна своїй подрузі.
Незабаром вони побралися.
Службові справи звали Грибоєдова назад в Персію. Через тиждень він вирушив у дорогу разом з молодою дружиною. Цей важкий і довгий шлях з ночівлями в продуваючих наметах і став їх весільноют подорожжю, і Грибоєдов весь час дивувався, що його княжна переносить всі тяготи шляху без жодної скарги. Головне, щоб коханий був поруч… Він захоплено писав знайомим:
«Нинуша, моя дружина, не скаржиться, всім задоволена… Полюбіть мою Ніночку. В Ермітажі є Богородиця у вигляді пастушки Мурільо — ось вона».
Коли прибули в резиденцію Грибоєдова в Тавризі, Ніна чекала дитину. Грибоєдов вважав, що їхати далі вагітній жінці буде небезпечно, залишив її і поїхав в Тегеран один. Вони прощалися ненадовго, але вийшло — назавжди. Доля приготувала автору «Горя від розуму» страшну смерть. Як дипломат, він вимагав, щоб Персія повернула Росії полонених підданих Російської імперії, в тому числі вірмен.Це дало його ворогові, наближеного шаха Алляар-хану, можливість для провокації — він відправив до російського посольства своїх вірменських заручниць, які виявили бажання повернутися на батьківщину. Грибоєдов провокацію розкусив, але вважав, що повинен дотримуватися тільки по закону, і дати жінкам притулок.
На ранок в мечетях і на базарах піднявся страшний крик: «російські насильно забрали з гарему двох жінок!». Натовп взяв посольство штурмом, уцілів один чоловік, решту розтерзали. Грибоєдова впізнали по шраму, отриманого на дуелі ...
Щоб загладити провину, перський шейх відправив російському царю рідкісні скарби, в тому числі — легендарний алмаз «Шейх», який і тепер зберігається в Алмазному фонді. Відносини між країнами були збережені. Ніна цілий місяць не знала, що її чоловіка більше немає — ніхто не міг зважитися розповісти про таке вагітній жінці. Про штурм посольства Ніна дізналася, випадково підслухавши чужу розмову. Страшний шок викликав передчасні пологи: народився хлопчик, який прожив усього один день.
З цього дня і до самої смерті Ніна Грибоєдова не знімала жалоби. Тридцять років вона оплакувала свого коханого, неймовірного, кращого в світі чоловіка, якого вона полюбила маленькою дівчинкою. Вмираючи, вона розмовляла з ним, і хтось записав її останні слова:
«Що тільки не перенесла твоя бідна Ніна з того часу, як ти пішов. Ми скоро побачимося, побачимося… і я розповім тобі про все. І ми вже навіки будемо разом, разом… ».
Переклала на українську мову 15.01.20 7.00
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
