До чего же люблю я осень!
Кто-то видит в осени туман,
Сырость, ветер и холодный дождь,
А за ними — подлость и обман,
Что по телу нервно бежит дрожь.
Кто-то видит в ней же темноту,
Серость, скучность и унылость дней,
А за ними — жизни пустоту,
От чего становится больней.
Кто-то видит радугу чудес,
Теплоту от солнечных лучей,
Яркий разноцветный лес,
На душе становится светлей.
Кто-то видит пёстрые цветы,
Алый и сиреневый закат,
Исполнение желаний и мечты,
Как кружится долго листопад.
Я в ней вижу новые стихи,
Кресло, плед и чашку чая,
В ночном небе звёзды-огоньки,
Лунный свет дорожку освещает.
Вижу доброту родимых глаз,
И заботу от любимых рук,
Бесконечность справедливых
фраз,
И сердец любимых, в ритме стук.
Вижу я осенние букеты,
Как со двора домой приносим,
Мне не нужны ничьи советы,
До чего же люблю я осень!
©Мария Буранова
2017г.
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
Хтось бачить у осені туман,
Сирість, вітер і холодний дощ,
А за ними — підлість і обман,
Що по тілу нервово біжить тремтіння.
Хтось бачить у ній же темряву,
Сірість, скучність і похмурість днів,
А за ними — життя порожнечу,
Від чого стає болючіше.
Хтось бачить веселку чудес,
Теплоту від сонячних променів,
Яскравий різнокольоровий ліс,
На душі стає світліше.
Хтось бачить строкаті квіти,
Яскраво-червоний і бузковий захід,
Виконання бажань і мрії,
Як паморочиться довго листопад.
Я в ній бачу нові вірші,
Крісло, плед і чашку чаю,
У нічному небі зірки-вогники,
Місячне світло доріжку висвітлює.
Бачу доброту рідних очей,
І турботу від улюблених рук,
нескінченність справедливих
фраз,
І сердець коханих, в ритмі стукіт.
Бачу я осінні букети,
Як з двору додому приносимо,
Мені не потрібні нічиї поради,
До чого ж люблю я осінь!
Переклала українською мовою 27.11.20 18.58