Легенды о каннах...

Легенды о каннах

Posted by Olga Bodak on 15/02/2016 in Легенды о цветах

Канна — по-латыни «трубка».

По древнеримской легенде канна образовалась из сгоревшего папируса, на котором были записаны условия мирноro договора между двумя враждующими племенами.

Вождь агрессивного племени перед началом войны бросил мирный доroвор в костер, а договор возьми и прорасти из пепла алыми каннами, чьи соцветия с одной стороны похожи на трепещущие языки пламени, а с другой — на колышащийся по ветру папирус, залитый кровью.

По свидетельству литературных источников, канна была завезена в Европу с Антильских островов в 1570 году португальскими мореплавателями. До середины XIX столетия это декоративное растение использовали как лиственное, и только в 1889 году садовод Крози в Лионе вывел первые цветы, разновидность которых была названа в честь ero жены мадам Крози. Позже появились сорта: Огненная птица — с огненно-красными цветами и бронзово-красными листьями; Президент — с ярко-красными цветами и зелеными листьями и множество других.

Родиной канн считают Центральную и Южную Америку, Вест-Индию, Мексику и Бразилию. Американское семейство канновых включает лишь один род, насчитывающий около пятидесяти видов. Канна Бриттона встречается в Андах Боливии, на высоте двух тысяч метров над уровнем моря, а канна касатикоцветковая была найдена в Андах Перуанских на высоте двух тысяч семисот метров.

Некоторые виды канн следуют за человеком, образуя непроходимые заросли на помойках и свалках, и примером тому является канна лагунская. А канна индейская и канна низкая стали неистребимыми сорняками на тропических плантациях.

В то же время отдельные виды с крупными красивыми цветами почти истреблены; к ним относятся канна касатикоцветковая из Перу и канна лилиецветковая из Панамы с белыми душистыми цветами.

Цветки канн крупные, диаметром от четырех до восьми сантиметров, желтые, оранжевые, красные, а белые только у лилиецветковой канны и канны Бриттона. Цветы большинства канн раскрываются в пять-шесть часов утра, у канны провислой, растущей на юго-востоке США, — в девятнадцать-двадцать часов.

Порядок раскрывания цветов подчинен определенной закономерности: цветение начинается с нижнего цветка первого нижнего завитка, на второй день раскрывается нижний цветок второго завитка, на третий — третьего и так до конца.

Интервал между раскрытием цветков в пределах одного завитка равняется четырем дням, а иногда колеблется от одного до шести дней. Продолжительность цветения садовых форм в среднем составляет двадцать шесть дней, где каждый цветок цветет два-три дня. А цветы дикорастущих видов цветут всего несколько часов.

Распространенным декоративным растением канна стала с 1856 года, когда впервые была использована для украшения парков Парижа.

В Россию канны были завезены при Петре I. Центром селекции и выращивания их стал Никитский ботанический сад в Ялте, где находятся не только богатые коллекции известных видов и сортов, но выращивается немало сортов и отечественной селекции.

Французский журнал «Мон жарден» сообщил, что в старинной индийской керамике археологами были обнаружены семена канны, возраст которых равнялся четыремстам сорока семи годам, и при этом семена не потеряли всхожести (даже не верится!!!).

Из красивых твердых семян Kaнны делают бусы, четки, ожерелья. А ее широкие полуметровые листья будто самой природой предназначены для использования вместо оберточной бумаги. На них, как на тарелках, подают к столу и кушанья и чаще всего овощное блюдо — отварные клубни самой же канны. Ее корневища и ботва очень питательны и в свежем виде охотно поедаются свиньями, коровами, домашней птицей.

Канна съедобная — древнейшее пищевое растение Перу, которое в настоящее время выращивают во всей Южной Америке, на Антильских островах, в Индии, на Цейлоне, Яве, на Гавайских и других островах Тихого океана и особенно на севере Австралии.

Кроме того, канны, оказывается, могут быть и синоптиками. За шесть-девять часов до дождя у них на листьях появляются капельки влаги.

Легенди про канни

Posted by Olga Bodak on 15/02/2016 in Легенди про квіти

Канна — по-латині «трубка».

За давньоримською легендою канна утворилася із згорілого папірусу, на якому були записані умови мирноro договору між двома ворогуючими племенами.

Вождь агресивного племені перед початком війни кинув мирний доroвор в багаття, а договір візьми і прорости з попелу червоними каннами, чиї суцвіття з одного боку схожі на тріпочучі язики полум'я, а з іншого — на колихаючий за вітром папірус, залитий кров'ю.

За свідченням літературних джерел, канна була завезена в Європу з Антильських островів в 1570 році португальськими мореплавцями. До середини XIX століття цю декоративну рослинувикористовували як листяну, і тільки в 1889 році садівник Кроз в Ліоні вивів перші квіти, різновид яких була названа в честь ero дружини мадам Кроз. Пізніше з'явилися сорти: Вогняна птиця — з вогненно-червоними квітами і бронзово-червоними листками; Президент — з яскраво-червоними квітами і зеленим листям і безліч інших.

Батьківщиною канн вважають Центральну і Південну Америку, Вест-Індію, Мексику і Бразилію. Американське сімейство каннових включає лише один рід, що нараховує близько п'ятдесяти видів. Канна Бріттона зустрічається в Андах Болівії, на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря, а канна касатікоцвіткова була знайдена в Андах Перуанських на висоті двох тисяч семисот метрів.

Деякі види канн слідують за людиною, утворюючи непрохідні хащі на смітниках і звалищах, і прикладом тому є канна Лагунска. А канна індіанська і канна низька стали невигубними бур'янами на тропічних плантаціях.

У той же час окремі види з великими красивими квітами майже винищені; до них відносяться канна касатікоцвіткова з Перу і канна ліліецвіткова з Панами з білими запашними квітами.

Квітки канн великі, діаметром від чотирьох до восьми сантиметрів, жовті, помаранчеві, червоні, а білі тільки у ліліецвіткової канни і канни Бріттона. Квіти більшості канн розкриваються в п'ять-шість годин ранку, у канни провисла, що росте на південному сході США, — в дев'ятнадцять-двадцять годин.

Поширеною декоративною рослиною канна стала з 1856 року, коли вперше була викорощена для прикраси парків Парижа.

До Росії канни були завезені за Петра I. Центром селекції і вирощування їх став Нікітський ботанічний сад в Ялті, де знаходяться не тільки багаті колекції відомих видів і сортів, але вирощується чимало сортів і вітчизняної селекції.

Французький журнал «Мон жарден» повідомив, що в старовинній індійській кераміці археологами були виявлені насіння канни, вік яких дорівнював чотирьохсот сорока семи років, і при цьому насіння не втратили схожості (навіть не віриться !!!).

З красивоготвердого насіння Kaнни роблять чотки, намиста. А її широкі півметрові листя ніби самою природою призначені для використання замість обгорткового паперу. На них, як на тарілках, подають до столу і страви і найчастіше овочеве блюдо — відварені бульби самої ж канни. Її кореневища і бадилля дуже поживні і в свіжому вигляді охоче поїдаються свинями, коровами, свійською птицею.

Канна їстівна – найдавніша харчова рослина Перу, яку в даний час вирощують у всій Південній Америці, на Антильських островах, в Індії, на Цейлоні, Яві, на Гавайських і інших островах Тихого океану і особливо на півночі Австралії.

Крім того, канни, виявляється, можуть бути і синоптиками. За шість-дев'ять годин до дощу у них на листках з'являються крапельки вологи.

Переклала на українську мову     18.07.19       8.17