Несчастная любовь как источник вдохновения...

Они встретились в 1938 году на Селигере. Именно там летом отдыхали представители творческой интеллигенции. Галина Уланова очень любила это место, но любому обществу балерина предпочитала уединение. Именно поэтому дни её были наполнены музыкой и общением с природой.

Она покидала свой маленький домик рано утром, садилась в байдарку, прихватив с собой старенький патефон и несколько пластинок с любимой музыкой, и уплывала навстречу новому дню. Галина Уланова останавливалась где-нибудь в тихой безлюдной заводи и наслаждалась одиночеством, музыкой и единением с природой.

Она успела пережить несколько романов, но сердце её не знало настоящей любви. Галина Уланова впервые избавилась от беременности по настоянию матери, считавшей, что дочь должна выбирать: балет или дети. И собственноручно отвела юную Галину к врачу. Казалось, Галина Уланова жила только на сцене и у неё просто не хватало сил на чувства за её пределами. Тем не менее, нашёлся мужчина, сумевший разбудить в ней целую лавину любви и страсти.

Художник и искусствовед Николай Радлов был на 21 год старше Галины Улановой. Первый его брак, в котором подрастали две дочери, распался из-за многочисленных измен главы семьи. Уже после развода от скарлатиныскончалась младшая дочь Соня, а за ней следом умерла и мама, художница Эльза Зандер.

Во втором браке с Надеждой Шведе Николай Радлов тоже не был примерным мужем, однако многочисленные его романы и увлечение никогда не были угрозой для семьи, ибо он всегда предупреждал своих подруг о том, что уходить от супруги не собирается.

Николай Эрнестович был человеком интересным, очень образованным и увлечённым. Он успешно совмещал работу художника с научной и преподавательской деятельностью, а все его ученики были влюблены в педагога. Он умел так читать лекции, что слушатели не оставались равнодушными, словно заражаясь его увлечённостью. Он прекрасно разбирался во многих видах искусства, преподавал рисование, читал доклады об истории искусств, очень любил литературу, сотрудничал с журналами как художник.

Импозантный, подтянутый и общительный Николай Радлов не мог не нравиться женщинам и умело пользовался своим обаянием. Впрочем, во время первой встречи на Селигере с Галиной Улановой особого впечатления он на неё не произвёл. Да и сам художник поначалу отнёсся к балерине просто как к очаровательной талантливой балерине, но она показалась ему очень загадочной.

Николая Радлова совершенно очаровала привычка Галины Улановой проводить время в уединении на байдарке с патефоном. Она была так красива в то лето: загоревшая, грациозная, со светлыми прядями волос, высветленных ветром и солнцем… Девушка, которой не нужно было общество…

Художник постарался произвести на Галину впечатление. Вскоре она уже не сторонилась его и даже принимала приглашения на вечерние посиделки, где Николай Эрнестович блистал: он был остроумен и услужлив, внимателени заботлив. Прошло совсем немного времени, и Радлов уже был желанным гостем на участке балерины. Они подолгу беседовали, и балерина, давно отвыкшая доверять свои мысли посторонним, вдруг раскрылась.

Ему было 49, ей – 28. Уланова вдруг поняла, как бесконечно дорог ей этот мужчина. И отдалась роману со всем пылом нерастраченной страсти. Она полюбила искренне и, как выяснилось позже, безнадёжно. Николай Радлов был влюблён в Галину, но не более того. Ему льстили её чувства, но к столь пылкому проявлению любви художник оказался не готов.

Галина Уланова уехала с Селигера первой и тут же отправила одну за другой две телеграммы, где признавалась, сколь мрачным ей теперь кажется Ленинград, и передавала привет любимцу художника, собаке по кличке Степан. А потом из Ленинграда в Москву полетели письма, полные признаний, размышлений о жизни и об отношениях влюблённых. И в каждом было столько любви, нежности и страха потери, что Радлов просто растерялся от такого напора. Он был влюблён, но не более того. Он не мог ничего ей дать, кроме яркого необременительного романа. И совершенно не планировал менять свою жизнь. Ему это было просто не нужно.

Галина Уланова, почувствовав охлаждение со стороны возлюбленного, словно заболела. Он иногда приезжал, она снова парила от любви, но стоило ему сесть в поезд, и мир вокруг тут же выцветал, а у самой балерины заканчивались любые силы. Галина Уланова мечтала о будущем, она хотела жить вместе с любимым человеком, а он… Николай Радлов придумывал способы, как завершить эти тягостные для него отношения.

Известие о беременности Галина Уланова приняла, как знак свыше. Она хотела родить ребёнка, но для этого нужно было услышать самые важные слова от Николая Радлова. Он их так и не произнёс, и балерина снова покорно отправилась к врачу. Наверное, в тот момент в ней сломалась надежда. Теперь она знала точно, что её роман с Николаем Радловым обречён. Но любить его она не переставала.

Вскоре она получила письмо от любимого. Он прощался с ней, просил не писать и не звонить, сообщал о том, что они больше никогда не увидятся… Она не понимала, что ей делать с этой любовью. Впервые в жизни она испытала настоящие чувства, но они оказались не нужны самому дорогому для неё человеку.

В январе 1940 года на сцене Кировского (ныне Мариинского) театра состоялась премьера балета «Ромео и Джульетта», музыку к которому написал Сергей Прокофьев. Вся партия великой балерины была исполнена на одном дыхании. В ней было всё: счастье зарождения первых чувств, горечь безнадёжности, боль утраты. Но никто не догадывался о том, что на сцене Уланова хоронит собственные чувства.

Она прощалась с Николаем Радловым, превратив свою личную трагедию во вдохновение. Когда Джульетта видела рядом с собой бездыханное тело Ромео, сама Галина Уланова убивала свою любовь…

В 1942 году, когда балерина находилась в эвакуации с театром, стало известно о смерти Николая Радлова. Он скончался от травм, полученных в результате бомбёжки. Галина Уланова приняла сообщение о смерти любимого человека на удивление спокойно. Она уже похоронила его два года назад вместе со своей любовью. Она выбросила все его письма и старалась никогда не вспоминать о человеке, который когда-то подарил ей настоящие чувства. Николай Радлов сохранил все послания Галины Улановой, но для неё это уже не имело значения.

В детстве ее считали зажатой и не артистичной, а позже, когда она стала звездой мирового балета, называли богиней и говорили, что ей нет равных. В общении она всегда держала невидимую дистанцию, но когда выходила на сцену, от нее невозможно было отвести взгляда. Галина Уланова, пожалуй, самая загадочная из всех великих балерин. Человек-тайна, нераскрытая книга и вместе с тем идеал, превзойти который пока не смог никто…

Источник: https://kulturologia.ru/ (ЕЖИЧКА)

Перевела на украинский язык 4.01.20 12.07

«ГАЛИНА УЛАНОВА І МИКОЛА Радлов Нещасливе кохання, як джерело натхнення» 

Коли Галина Уланова вперше танцювала головну партію в балеті «Ромео і Джульєтта» на музику Сергія Прокоф'єва, ніхто і уявити собі не міг, що вкладала балерина в цю роль. Саме в цей час стався розрив Галини Уланової з єдиною людиною, яку вона любила по-справжньому. По суті, художник Микола Радлов став єдиним, кому віддала свої почуття одна з найталановитіших балерин

Вони зустрілися в 1938 році на Селігері. Саме там влітку відпочивали представники творчої інтелігенції. Галина Уланова дуже любила це місце, але будь-якому суспільству балерина вважала за краще самоту. Саме тому дні її були наповнені музикою і спілкуванням з природою.

Вона покидала свій маленький будиночок рано вранці, сідала в байдарку, прихопивши з собою старенький патефон і кілька платівок з улюбленою музикою, і спливала назустріч новому дню. Галина Уланова зупинялася десь в тихій безлюдній заплави і насолоджувалася самотністю, музикою і єднанням з природою.

Вона встигла пережити кілька романів, але серце її не знало справжнього кохання. Галина Уланова вперше позбулася вагітності за наполяганням матері, яка вважала, що дочка повинна вибирати: балет або діти. І власноруч відвела юну Галину до лікаря. Здавалося, Галина Уланова жила тільки на сцені і у неї просто не вистачало сил на почуття за її межами. Проте, знайшовся чоловік, який зумів розбудити в ній цілу лавину любові і пристрасті.

Художник і мистецтвознавець Микола Радлов був на 21 рік старше Галини Уланової. Перший його шлюб, в якому підростали дві доньки, розпався через численні зради глави сім'ї. Уже після розлучення від скарлатини померла молодша дочка Соня, а за нею слідом померла і мама, художниця Ельза Зандер.

У другому шлюбі з Надією Шведе Микола Радлов теж не був зразковим чоловіком, проте численні його романи і захоплення ніколи не були загрозою для сім'ї, бо він завжди попереджав своїх подруг про те, що йти від подружжя не збирається.

Микола Ернестович був людиною цікавою, дуже освіченим і захопленим. Він успішно поєднував роботу художника з науковою та викладацькою діяльністю, а все його учні були закохані в педагога. Він умів так читати лекції, що слухачі не залишалися байдужими, немов захопившись його захопленістю. Він прекрасно розбирався в багатьох видах мистецтва, викладав малювання, читав доповіді про історію мистецтв, дуже любив літературу, співпрацював з журналами як художник.

Імпозантний, підтягнутий і товариський Микола Радлов не міг не подобатися жінкам і вміло користувався своєю чарівністю.Втім, під час першої зустрічі на Селігері з Галиною Уланової особливого враження він на неї не справив. Та й сам художник спочатку поставився до балерині просто як до чарівної талановитої балерини, але вона здалася йому дуже загадковою.

Миколи Радлова абсолютно зачарувала звичка Галини Уланової проводити час на самоті на байдарці з патефоном. Вона була така красива того літа: засмагла, граціозна, зі світлими пасмами волосся, висвітлених вітром і сонцем… Дівчина, якій не потрібно було суспільство ...

Художник постарався зробити на Галину враження. Незабаром вона вже не цуралася його і навіть приймала запрошення на вечірні посиденьки, де Микола Ернестович відзначався: він був дотепний і послужливий, уважний і турботливий. Минуло зовсім небагато часу, і Радлов вже був бажаним гостем на ділянці балерини. Вони довго розмовляли, і балерина, давно відвикла довіряти свої думки стороннім, раптом розкрилася.

Йому було 49, їй — 28. Уланова раптом зрозуміла, як нескінченно доріг їй цей чоловік. І віддалася роману з усім запалом нерозтраченої пристрасті. Вона полюбила щиро і, як з'ясувалося пізніше, безнадійно. Микола Радлов був закоханий в Галину, але не більше того. Йому лестили її почуття, але до такого палкому прояву любові художник виявився не готовий.

Галина Уланова поїхала з Селігеру першої і тут же відправила одну за одною дві телеграми, де визнавалася, як похмурим їй тепер здається Ленінград, і передавала привіт улюбленцю художника, собаці по кличці Степан. А потім з Ленінграда в Москву полетіли листи, повні визнань, роздумів про життя і про відносини закоханих. І в кожному було стільки любові, ніжності і страху втрати, що Радлов просто розгубився від такого напору. Він був закоханий, але не більше того. Він не міг нічого їй дати, крім яскравого необтяжливо роману. І зовсім не планував змінювати своє життя. Йому це було просто не потрібно.

Галина Уланова, відчувши охолодження з боку коханого, немов захворіла. Він іноді приїжджав, вона знову парила від любові, але варто було йому сісти в поїзд, і світ навколо тут же вицвітав, а у самій балерини закінчувалися будь сили. Галина Уланова мріяла про майбутнє, вона хотіла жити разом з коханою людиною, а він… Микола Радлов придумував способи, як завершити ці тяжкі для нього відносини.

Звістка про вагітність Галина Уланова прийняла, як знак згори. Вона хотіла народити дитину, але для цього потрібно було почути найважливіші слова від Миколи Радлова. Він їх так і не сказав, і балерина знову покірно вирушила до лікаря. Напевно, в той момент в ній зламалася надія. Тепер вона знала точно, що її роман з Миколою Радловим приречений. Але любити його вона не переставала.Незабаром вона отримала лист від коханого. Він прощався з нею, просив не писати і не дзвонити, повідомляв про те, що вони більше ніколи не побачаться… Вона не розуміла, що їй робити з цією любов'ю. Вперше в житті вона зазнала справжні почуття, але вони виявилися не потрібні найдорожчому для неї людині.

У січні 1940 року на сцені Кіровського (нині Маріїнського) театру відбулася прем'єра балету «Ромео і Джульєтта», музику до якої написав Сергій Прокоф'єв. Вся партія великої балерини була виконана на одному диханні. У ній було все: щастя зародження перших почуттів, гіркоту безнадійності, біль втрати. Але ніхто не здогадувався про те, що на сцені Уланова ховає власні почуття.

Вона прощалася з Миколою Радловим, перетворивши свою особисту трагедію під натхнення. Коли Джульєтта бачила поруч з собою бездиханне тіло Ромео, сама Галина Уланова вбивала свою любов ...

У 1942 році, коли балерина перебувала в евакуації з театром, стало відомо про смерть Миколи Радлова. Він помер від травм, отриманих в результаті бомбардування. Галина Уланова прийняла повідомлення про смерть коханої людини на диво спокійно. Вона вже поховала його два роки тому разом зі своєю любов'ю. Вона викинула всі його листи і намагалася ніколи не згадувати про людину, який колись подарував їй справжні почуття. Микола Радлов зберіг всі послання Галини Уланової, але для неї це вже не мало значення.

У дитинстві її вважали затиснутою і не артистичною, а пізніше, коли вона стала зіркою світового балету, називали богинею і говорили, що їй немає рівних. У спілкуванні вона завжди тримала невидиму дистанцію, але коли виходила на сцену, від неї неможливо було відвести погляду. Галина Уланова, мабуть, найзагадковіша з усіх великих балерин. Людина-таємниця, нерозкрита книга і в той же час ідеал, перевершити який поки не зміг ніхто ...

Джерело: https://kulturologia.ru/

Переклала  на українську  мову  4.01.20 12.07