Новые переводы из Евгения Плужника с украинского

Евгений Павлович Плжник (укр. Євген Павлович Плужник; 14 декабря 1898, Кантемировка, Богучарский уезд, Воронежская губерния, Российская империя — 2 февраля 1936, Соловецкий лагерь особого назначения, Соловецкие острова, РСФСР, СССР) — украинский поэт, прозаик, драматург, переводчик, лексикограф.

* * *
оригинал:

Торгуємо усім, чим тільки можна,-
Словами, дровами, життям, сукном...
Та на аршин лягла рука не кожна,
— Як і раніше, мрію за вікном.

Що я продам? Мій крам — від мрій утома,
Широке серце й бідний олівець!
Річ світова, і річ давно відома —
Який вже там ще й з мрійника купець...

Та знаю, вірю — через дні і муку!—
Ось підпереже землю мить така,—
І над базаром стисне мрійну руку
Упевнена долонь робітника!

* * *
мой перевод:

Торгуем всем, чем только можно -
Дровами, жизнью, словом и сукном ...
Рука — аршин измерит осторожно...
— Мечту как прежде вижу за окном.

Что я продам? Мой скарб — надежд усталость,
Души размах и бедный карандаш!
Во всём давно такая обветшалость -
Мечтать не стоит — что уж там продашь?! ...

И знаю, вижу — через дни и муку, -
Перепояшет землю тот момент -
Сожмет мою мечтательную руку
Ладонь раба восставшего — цемент!

19.11.2019 15-10

* * *
Оригинал:

Попоїм, посплю… Щасливий ніби.
Роздобув собі штани нові!
Тільки очі так немов у риби
Та на в'язах мулько голові.

Дотягнусь, пурну — і буде тихо!
Мудреці!
Через віщо серце ніби віхоть
У чужій невимитій руці?

* * *
Мой перевод:

Поем, посплю… Счастливый вроде.
Штаны себе надыбал новые!
Глаза как рыбьи в омуте-воде,
Да неудобно рыбьей голове.

Настанет день — и будет тихо!
Невдалеке...
И сердца клок повиснет лихо
В чужой не вымытой руке.

19.11.2019 15-20

Оригинал:

* * *
Розминувся зі мною сон.
Дні повій, галіфе й героїв...
Хто у сквері під цей газон
Грунт угноїв?

Певне, мріяв: ось прийде час...
Рости, травко зелена!
Що ж! Шинелька його якраз
І на інші рамена.

Тільки ґудзик приший новий,—
Та і мрій собі серед буднів...
Ви!
Майбутні!

1926

Перевод:

Разминулся со мной сон.
Дни проституток, галифе и героев ...
Кто же в сквере весь этот газон
Унавоживал строем?

Всё мечтали: вот время придёт ...
Вырастит травка зелёная!
Что ж! Шинелька другим подойдёт -
Вся земля опалённая.

Только хлястик пришей поновей -
Да мечтай себе снова беспечно...
Вы из будущего!
Недалече!

26.11.2019 20-40
_______

Оригинал:

* * *
Hi словечка йому не сказав старий,
Мовчки вивів коня за ворота.
Потихеньку осіння лилася згори
На степи позолота.

А коли упав перший у жовтні сніг,
Лист прийшов, весь пом'ятий.
За далеке майбутнє ліг
В бур'ян головою спати.

До товару… По воду… А день за днем
Знов подвір'я взялось травою...
Серце, серце! З твоїм вогнем
— У бур'ян головою!

1926

Перевод:

Hи словечка ему не промолвил старик,
Молча вывел коня за ворота.
Осень щедро плеснула в сентябрьский миг
По степи и холмам позолоту.

А когда первый снег запуржил в октябре,
Получил я листочек помятый.
Лег я спать и проснулся больной на заре
В сорняке за свободу распятый.

За товаром… По воду… И так день за днём
Снова двор заполынет травою ...
Сердце, сердце! Ты тлеешь огнём,
— Жги бурьян, но не трогай живое!

26.11.2019 20-55
_______

Оригинал:
* * *
Зустрів кулю за лісом.
Саме там, де посіяв жито!
За яким бісом
Стільки було прожито!

Прийшла баба, поголосила...
Невеличка дірка поміж ребер...
Ну, звичайно,— краса і сила!
Marche funebre!

1926

Перевод:

Встретил пулю за лесом.
Где посеяна рожь!
Каким бесом
Жизнь оценена в грош?!

Баба выла — вдова голосила ...
Небольшая дыра между ребер ...
Пуля-дура — огромная сила!
Марш похоронный!

26.11.2019 21 -05
______

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Був це хлопчик лагідний і тихий,
Як сосновий у безвітря ліс...
(Для якоїсь радості і втіхи
Кожний з нас у дні прийшов і ріс).

А сімнадцятий минув, зустрінув
Наречену — кулю за Дніпром.
— Обертайся, земле, без упину!
Припасайте, припасайте бром!

Ах, цей хлопчик лагідний і тихий,
Що над степом ранній біль простер!
(Для якої радості і втіхи
Кожний з нас приходить і росте?)

1926

Перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Жил мальчишка спокойный и тихий,
Как сосновый в безветрие лес ...
(Для какой-то утехи безликой
Всяк из нас послан кем-то с небес).

А семнадцатый минул, невесту
Встретил парень… и смерть — за Днепром.
— Возвращайся в землицу — на место!
Голос с неба с вороньим крылом!

Жил парнишка спокойный и тихий,
Боль над степью зарёю простер!
(Для какой же утехи безликой
Небо жжёт погребальный костёр?).

26.11.2019 21-20

Оригинал:
* * * Зі збірки «Дні»
Мабуть, дуже йому боліло:
Все облизував губи. Потім затих.
Невеличке на розі тіло
Не спитають більш,— за яких!

Дуже просто.Гостренька куля
Заступила йому далечінь.
— Серце днями собі намуляв,—
Спочинь!

Подивіться, кому кортіло
Подивитись за межі дат,—
Непотрібне на бруці тіло,
А над тілом — плакат.

1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»
Видимо, больно ему было очень:
Всё облизывал губы. Потом затих.
Невелик был, закрыл очи.
Не спросят больно-то — за таких!

Очень просто. Остренькая пуля
Просвистела ему издалИ.
— Сердце натёр в июле… -
Теперь отдохни!

Посмотрите, кому хотелось
Посмотреть за пределы дат, -
Ненужное это тело,
Над телом — плакат.

28.11.2019 21-30

Оригинал:
* * *

А він молодий-молодий...
Неголений пух на обличчі.
Ще вчора до школи ходив...
Ще, мабуть, кохати не вивчив...

Так очі ж навколо лихі...
Крізь зуби один — розстріляти!
… А там десь солома дахів...
… А там десь Шевченко і мати...

Долоню на чоло поклав;
Крізь пальці майбутньому в вічі...
Хвилина текла, не текла...
Наган дав осічку аж двічі...

А втретє… І сонячний сміх
На драні упав черевики...
І правда, і радість, і гріх,
І біль не навіки!

1926

Мой перевод:
* * *

А он молодой-молодой был...
Пух на лице не брил.
Ещё вчера в школу, поди, ходил ...
Ещё, пожалуй, любить не любил ...

Вокруг глазищи, да жажда лихая ...
Один сквозь зубы своим — расстрелять!
… Эх, как там на крыше солома — сухая ль?
… А там под крышей Шевченко и мать ...

Ладонь на глаза положил;
Сквозь пальцы будущему — в лоб ...
Минута текла, берегла что есть сил...
Наган даёт осечку, но дважды чтоб!...

А третий в цель… И солнечный смех
На драные упал ботинки ...
И правда, и радость, и грех,
И боли нет, только в сердце льдинки!

28.11.2019 21-40

Оригинал:
* * *

Для вас, історики майбутні,
Наш біль — рядки холодних слів!
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!

Забудь про ті натхненні свята,
Що в них росила землю кров!
Мовчи, мовчи, душе підтята.
— Агов!

Якийсь дідок нудний напише,—
Війна і робітничий рух...
О, тихше!
— Біль не вщух!

1926

Мой перевод:
* * *

Вот вам, историки будущие:
Боль вспыхнет — умы строками охолодив!
О, золотые будни грядущие
Средь плодородных свободных нив!

Забудь о тех днях, где душа загублена,
О тех местах, где росою кровь.
Молчи, молчи, душа подрубленная.
— Не зови вновь!

Какой-то старик хладнокровно напишет, -
Рабочий класс в умы проник ...
О, тише, тише!
— Боль всё слышит, лишь грохот стих!

28.11.2018 21-55

Оригинал:
* * *

Знаю, сіренький я весь такий,
Мов осінній на полі вечір...
— Тягарем минулі віки
На стомлені плечі!

Серце здушили мені — мовчи!
О, майбутнє моє прекрасне!
Чуло серце тебе вночі,
Що ж,— нехай собі серце гасне!

Хтось розгорне добу нову —
І не біль, і не гнів, не жертва!
Воскресінням твоїм живу,
Земле мертва!

1926

Мой перевод:
* * *

Знаю — смурней не найти человека,
Как поздний осенний вечер ...
— груз прошлого века
На утомлённые плечи!

Сердце сдавило меня — молчи!
О, будущее моё прекрасное!
Слышало сердце тебя в ночи,
Что ж, — сердце тоже гаснет!

Кто развернёт иную судьбу? -
И не боль, и не гнев, и не жертва!
Воскресением твоим живу,
Земля смертна.

28.11.2019 22-05

Оригинал:
* * *
У дужих дні — немов слухняна глина,
Покірна волі й пальцям різьбаря;
А я схилюсь тихенько на коліна,—
Шумуйте, днів розбурхані моря!

Але не гнів, не заздрість і не втома
(Благословенний шлях, що ним іти!),—
Якась нова, словам ще не відома,
Солодка мука здійснення мети!

Хай іншим дні прозорі і покірні,
Нехай я сам покірний дням моїм!..
… О днів прийдешніх обрії безмірні,
О тишина моїх маленьких рим!

Мой перевод:
* * *
У сильных дни — словно послушная глина,
Покорная воле и пальцам резчика;
Я встаю на колени у края почина, -
У моря, взбудораженного всплесками!

Но гнев, а не зависть и не усталость
(Благословен путь, что наметить успели!) -
Какая-то новая, неизвестная сладость,
Солёная мука осуществления цели!

Пусть и другим дни будут также покорны,
Пусть я сам буду покорен дням моим! ..
… Горизонты дней грядущих желания полны,
В тишине стихов моих и маленьких рифм!

01.12. 14-00

Оригинал:
* * *
Майже рік сиджу, мов кріт, на хуторі.
Вже й листів твоїх не відбираю.
Інколи копаюся у Мутері
Та в пікет з одним знайомим граю.

От книжок коли б хоч з пуд одержати!
Все ж не Мутер цей! Та карт колоду...
Тихий я. Навіть не знаю, де вже ти...
Відчинив я осені господу!

Мертвий я. Це добре, ясно відаю.
Та і як, скажи, себе одуриш!
А проте живу. Журюсь, обідаю...
О,— болить мені, єдина! Чуєш?

Мой перевод:
* * *
Почти год сижу, как крот, на хуторе.
Уже и писем твоих, не отбираю.
Иногда копаюсь в «Мутери»,
И в пикет с одним знакомым играю.

Вот книг если б хоть с пуд получить!
Все же не «Мутер» этот! И карт колода ...
Тихий я. Даже не знаю, где уж ты ...
Открыта осени природа...

Мертвый я. Это я хорошо, ясно знаю.
Себя не обманешь, враньё не напишешь.
Тем не менее живу. Мучаюсь, понимаю...
Больно мне, единственная! Слышишь?

01.12.2019 14-20

Оригинал:
* * *
На поле вийшов — зомлів:
Колос від колосу — чверть!
Висохло серце землі,
Кров'ю наповнене вщерть!

Кинув безсиле — агов!
Тільки луна, ні душі!
Вигадки ранку мого
Смуток вечірній здушив!

Поле, і місто, і я —
Море моєї рідні!—
Хто з нас хоч хвильку стояв
Справді над мукою днів?

Мой перевод:
* * *
В поле вышел я — упал замертво:
Колос от колоса — на четверть!
Высохло сердце земли, замерло,
Кровью наполнено. Шаманит ветер!

Бросил бессильно: — «Эй-ого!»
Только эхо, и ни души...
Выдумку утра моего
Голос по вечеру задушил!

Поле, и город, и я -
Море горя родни моей...
Кто из нас хоть минутку стоял
Над этой мукою дней?

01.12 2019 14-30

Оригинал:
* * *
Папірос кому! Папіроси!
Шльоп! ляп! по калюжі… Коробок у руках.
Це ж хто не зовсім босий,—
На візниках!

Саме отут на розі
Перша упала за волю кров...
Припасайте по змозі
Хліба та дров!

Бились, як леви, матроси!
З ними татусь!
А тепер — без руки...
Папірос кому! Папіроси...
Сірники...

Мой перевод:
* * *

Папирос кому! Папиросы!
Шлёп! ляп! по луже… Коробок в руках.
Это тем, кто не совсем бОсый,
На колёсах, на возах!

Тут — на углу тревожности
Первая упала за свободу кровь...
Запасайте по возможности
Хлеба и дров!

Бились, как львы, матросы!
С ними отечество!
А теперь — без рук-ног — покалечены...
Папирос кому! Папиросы...
Обезличенным спички...

01.12.2019 15-30

Оригинал:
* * *
Розпочинає дні гудок о шостій,
Коли роси ще вітер не допив,
А там, вгорі, такі ясні і прості,
Пливуть рожеві зграї голубів...

Ще пішоходи холодком укриті,—
На передмісті десь ірже лоша...
І хочеться сказати кожній миті:
Не поспішай!

Але вже в'ється порох над базаром,
І синьоокий ранок мов засліп...
І закиплять, я знаю, незабаром
Купівля й продаж — боротьба за хліб!

І я іду, щоб десь продати м'язи,
Ще від учора стомлені напів...
І гаснуть, бліднуть відблиски топазів
На крилах голубів...

Мой перевод:
* * *

Начинает день гудок в шесть,
Когда росу ещё ветер не дОпил,
А там, наверху, голубей не счесть,
Плывут розовые облака высокие ...

Еще пешеход холодком укутан, -
В стогу сонный жеребенок лежит...
И хочется сказать каждой минуте:
Не спеши!

Но уже вьётся пыль над базаром,
В лучах утра я будто ослеп ...
И закипит скоро страда не задаром -
Покупка-продажа — борьба за хлеб!

И я иду где-то продать силы,
Себя вчерашнего утомленного бледней...
И гаснут, блики топазов красивых
На крылах голубей ...

01.12.2019 15-50

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Одірвались від днів слова,
В'януть собі по книжках, а у днях —
мов у темному лісі!
Радість у мене нова:
Дощ осінній по стрісі.

Брешете ви, кому ясно усе!
Перед мрією всі ми ниць!

Дні! який це музей
Дрібниць!

1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Оторвались от дней слова,
Вянут себе по книгам, а в днях -
как в тёмном лесу!
Радость у меня своя:
Дождь — осенний плясун.

Врёте вы, кому ясно всё!
Перед мечтой всяк чужой — ничей!
Возок крутит своё колесо
в музей мелочей!

01.12.2019 16-00

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Там, де полягли вони за волю,
Буряки тепер для цукроварні.
І не треба слів. Не треба болю.
— Іншим дні прозорі, тихі, гарні.

Скінчено. Записано. І крапка.
— Спочивайте, стомлені над міру!—
… Розгортає знов іржава сапка
Землю, від утоми сіру.
1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Там, где полегли они за свободу,
Свекла для сахарного завода.
И не надо слов. Не надо боли.
— Другие дни пришли, тихие — не более.

Кончено. Записано точь-в-точь кратко.
— Отдыхайте, утомленные излишне, -
… Взборонит снова ржавая тяпка
Землю усталую в борозды пышные.

01.12.2019 16-10

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Зціпив зуби. Блідий-блідий!
За байраком село палало.
Хтось прикладом у спину,— йди!
— Вас чимало!

Сухо чмихнув старий наган
(Перша нота нової гами...)
Надвечірній лягав туман
Над житами.

Хтось один засвистав матчиш.
На тачанки!— й шукай, де знаєш!
Поле, поле!
Чом ти мовчиш!
— Не ридаєш?

1926

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Стиснул зубы бледный один.
За оврагом селО горело...
Кто-то прикладом в спину: — иди!
— много вас беглых!

Сухо фыркнул старый наган
(Первая нота нервной дрожью...)
Предвечерней ложился туман
Над рожью.

Кто-то спешно просвистел как стриж:
— На тачанки! И ищи, где знаешь...
Поле, поле!
Почему ты молчишь!
— не рыдаешь?

01.12.2019 16-25

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Ще в полон не брали тоді,—
Приліпили його до стовпа...
На землі, від крові рудій,
Кривава ропа...

А він був молодий такий!
Цілував, мабуть, гаряче...
Довго, довго йому круки
Випивали світло з очей!

А тепер там зійшов полин.
Телеграфні стовпи...
Загубився селянський син,—
Відробив!

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Ещё в плен не брали тогда, -
Пригвоздили к столбу. Стой...
На земле крови борозда,
Кровавый гной...

А он был молодой такой!
Целовал, пожалуй, их горячей ...
Долго, долго ворон седой
Выпивал свет из глаз… ручей!

А теперь там взошла полынь.
Телеграфных нитей столбы ...
Был загублен крестьянский сын, -
Отработал дитя судьбы.

01.12.2019 17-40

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Притулив до стінки людину,
Витяг нагана...
Придивляйсь, дітлоха, з-за тину,—
Гра бездоганна!

Потім їли яєшню з салом,
До синців тисли Мотрі груди...
О, минуле! Твоїм васалам
І в майбутньому тісно буде!

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

Прижмут к стене человека, пленя,
Извлекают наган беспечно...
Смотри, дитя, из-за плетня, -
Игра безупречна!

Потом едят яичницу с салом,
До синяков жмут женские груди ...
О, прошлое! твоим вассалам
И в будущем тесно будет!

01.12.2019 17-50

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Впало — ставай до стінки!—
Сперся плечем на ганок...
Тільки й згадав: у жінки
Грошей нема на ранок.

І ні жалю, ні болю.
Бачив — нагана наставив...
Ніби виконував ролю
В нецікавій виставі.

Тільки й думок — на ранок
Хліба нема у жінки...
Ганок.
Труп біля стінки.

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Устало: — Становись к стенке,-
Опёрся плечом о крыльцо...
Вспомнил у жены в застенке
Припрятано было кольцо.

И ни жалости, ни боли.
Наган его — знак к могиле...
Будто привычные роли
В наскучившем водевиле.

Только и мыслей — утром
Хлеба нет у жены, кольцо...
Крыльцо.
У стенки — трупы.

01.12.2019 18-10

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Я — як і всі. І штани з полотна...
І серце моє наган...
Бачив життя до останнього дна
Сотнями ран!

От! І не треба ніяких слів!—
За мовчанням вщерть зголоднів.
Зійде колись велетенський посів
Тишею вірних днів!

Ось і не треба газетних фраз!
— Біль є постійно біль!—
Мовчки зросте десь новий Тарас
Серед кривавих піль!

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Я — как и все. И штаны с полотна...
И сердце моё наган...
Видел жизнь до последнего дна
Сотнями ран!

Вот! И не надо никаких слов, -
Молчание голодней!
Взойдёт семя вселенских снов
Тишиной верных дней!

Вот и не надо газетных фраз!
— Боль… не бывает больней! -
Молча вырастет где-то новый Тарас
Средь кровавых полей!

01.12.2019 18-20

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»
Я знаю:
Перекують на рала мечі.
І буде родюча земля —
Не ця.
І будуть одні ключі
Одмикати усі серця.

Я знаю!
І буде так:
Пшеницями зійде кров,
І пізнають, яка на смак
Любов.
Вірю.

1926

Мой перевод:
* * * Из сборника «Дни»

Я знаю:
Перекуют на орала мечи.
Земля плодородная будет -
Не та.
И будут одни ключи
Отпирать все сердца.

Я знаю!
И будет так:
Пшеницей взойдет кровь,
И узнают, какая на вкус
Любовь.
Верю.

01.12.2019 18-25