ОСЕНЬ
Отплясали холодные листья
Танец маленьких лебедей.
Сквозняками, ветрами освистан
Сад черёмух, рябин, тополей.
Всё проходит. Пройдёт эта осень,
По ветвям потечёт седина,
И как где-то, кого-то уносит
Безвозвратно с собою она.
За ночь озеро выкрасит лаком,
Поломает совсем камыши.
И над всем этим чибис поплакал.
Безысходно. Навзрыд. От души.
****
Курган. Больница. Фонари.
В окошки вваливались души.
Ты много слишком говорил,
И очень мало меня слушал.
Ты говорил всё не о том,
А надо было взять за плечи,
Сказать: -Любимая, идём!
И ни к чему другие речи.
Я знаю, гордый человек,
Всю жизнь свою ходил по краю,
И полюбил меня навек,
Но жалости не принимаю.
Не героиня, это знай,
Плохой поэт, я знаю тоже,
Но ты тоску не признавай,
Ведь нам печалиться негоже.
Любовь и боль сильней тогда,
Когда их годы не залечат….
О чём-то стонут провода –
Забыть тебя. И нашу встречу…
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
Відтанцювали холодні листя
Танець маленьких лебедів.
Протягами, вітрами обсвистаний
Сад черемхи, горобини, тополь.
Все проходить. Пройде ця осінь,
По гілках потече сивина,
І як десь, когось забирає
Безповоротно з собою вона.
За ніч озеро фарбуватиме лаком,
Поламає зовсім очерети.
І над усім цим чайка поплаче.
Безвихідно. Ридма. Від душі.
****
Курган. Лікарня. Ліхтарі.
У віконця ввалювалися душі.
Ти багато занадто говорив,
І дуже мало мене слухав.
Ти говорив все не про те,
А треба було взяти за плечі,
Сказати: -Кохана, йдемо!
І ні до чого інші розмови.
Я знаю, горда людина,
Все життя своє ходив по краю,
І полюбив мене навік,
Але жалю не приймаю.
Не героїня, це знай,
Поганий поет, я знаю теж,
Але ти тугу не визнаваЙ,
Адже нам сумувати негоже.
Любов і біль сильніше тоді,
Коли їх роки не залікують…
Про щось стогнуть дроти — Забути тебе. І нашу зустріч…
Переклала українською мовою 4.12.20 17.33