Помилка

Помилка .

В липні 1975 року я народила доньку іпісля пологів мене почалитурбували незрозумілі болі в нижньому відділі позвоночника і віддавала біль в ноги .

В1977 році після закінченняінституту, болі значно підсилились. Я вимушена була звернутися до лікарів на консультацію. Не пам’ятаю вже подробиць, консультацію проводила хірург центральної лікарні Віра, яка після деяких обстежень винесла вердікт, що небхідне оперативне втручання по видаленню глибоких венна лівій нозі, іншого лікування не було призначено.

Оперувала вонамене 4 години, в присутності студентів медичного інститута, а потім декілька тижнівна лікарняному ліжку, перев’язки, еластичні бинти, а болі ще більше посилились. Я не могла зрозуміти, вчому справа, чому не проходять болі, дуже хвилювалась. З бинтами на ногах вийшла працювати.В той час я працювала товарознавцем в магазині»Пассаж», почала почуватисебе невпевнено, мабуть кожна жінка мене зрозуміє.

В цей рік до нас завітав в гості двоюродний брат чоловіка, який жив з сім’єю на Крайній Півночі в Магаданській області. Його розповідь про життяна півночі, вплинула на моє рішення, змінити щось в своєму житті. В той час я думала про те, що там мої ноги будуть постійно прикриті панчохами і не буде видно шрамів на ногах.Язвернулась до чоловіка з пропозицією переїхати жити в Магаданську область.

Після обговорення подробицьнашого переїзду, в січні 1978 року спочатку чоловік, а в квітні ми з донькою переїхали жити в Магаданську область.

Облаштовуватись довелося не легко, місяць жили в районному готелі, а потім орендували житло в часному секторі, де вбиральня на вулиці- це в 50 град морозу.

Припрацевлаштуванні, вимушені були, не зважаючи про нашу вишу освіту – прийняти пропозиції, ті що нам запропонували, я влаштуваласькассиром в продовольчий магазин, чоловік – техніком по сигналізації.

Про те що ми прийняли таке важливе рішення про переїзд, ми не жалкували ні в ті часи, коли проживали на Крайній півночі, ні зараз, так як ті труднощі які нам там довелося перенести, компенсувались цікавим життям в тих краях, про яке можна розповідати, і розповідати.

Саме, що прикро те, що неправильно поставленний мені діагнозлікарем, продовжував про себе нагадувати іпроявляти. Так після других пологів в 1982 році, уже в Магаданській області, ті болі, що мене постійно турбували, значно посилились, я не могла підніматися по сходинках, а на руках була однорічна донька, а старшій в той час виповнилось 8 років.

Колега по роботі зателефонувала своїм батькам в Кобеляки, щоб допомогли мені потрапити на консультацію до відомого всім Касьяна. Я з маленькою донькою лечу на Україну, залишаю її убатьків, а сама їду в Кобеляки на прийом до Касьяна.Вінмене оглянув, зробив вправніманіпуляціїрукамипо позвонку… Я його запитала, що в мене? Він відповів – коротко – зажатий нерв в позвонку. Я йому розповіла, що мені через деякий час після перших пологів видалили вени...

А він лише сказав: Навіщо. Через недільний період проходження у нього сеансів вправлення, у мене зникли гострі болі. Я йому була дуже вдячна. Світла йому пам’ять!

Я повернулась з маленькою донькою в Магаданську область.Дякуючи хорошому ставленню до мене в організації, де я працювала мені раз в два роки давали лікувальні путівки для підтримання самопочуття, лікування хвороби, яка виникла в результаті необачнопоставленного діагнозу і проведеної помилкової операції.

В 2017 році, коли я проходила лікування в Дніпрі, де до нас в палату приходили студенти медінституту, задавали питання про самопочуття і про те як виникла хвороба, коротко розповівши свою непросту історію хвороби, я їм в завершення розповіді говорила, что головне –це правильно встановленний діагноз хвороби, так як зроблена в цьому випадку помилка -травмує людину як на фізичному, так і моральному рівні, і не кожному вдається здолати ці травми, які, як шрами залишають негативний вплив на життєвому шляху, а це хронічні хвороби, невпевненість в собі, негаразди в сімейних стосунках.

Стисло викладена історія з мойого життя, нехай буде прикладомдляхворіючих людей, яким перш ніж погоджуватись на серьозний крокоперативного втручання, пройти консультації не менш, ніж в трьох лікарів, а лише потім, приймати рішення.

Бажаю всім міцного здоров'я, впевненності в своїх силах, позитивного настрою і надії на допомогу Всевишнього!

29.03.19          14.30