РАССКАЖИ

Расскажи, я снова послушаю
Про характер дикого Севера.
Для меня — ландшафты не лучшие.
Для тебя — привычны, наверное.

Как всегда, без лишнего пафоса
Проведи тайгой и болотами,
Поделись в палатке запасами,
Хлопнем водки сиплыми глотками.

Посмотрю, как пальцы шершавые
Греешь кружкой чая горячего.
Как влезаешь в спальник пошагово,
Чтобы зря тепло не растрачивать.

Взвоет утром зло и надсажено
Вездеход, проснувшийся затемно,
Повезёт по северным саженям,
Где колдобины обязательны.

Лаконичный слог твоей памяти
Наложу на кадры киношные.
И, смеясь над приступом паники,
Отвлеку от снежного крошева.

И опять вернёмся в законное
Безмятежье комнатных тапочек.
Пошепчусь попозже с иконами,
Что разлук уже предостаточно.

В тишине задумчивой комнаты
Свежий чай по чашечкам поровну.
Но пугаюсь, глядя, как снова ты
Греешь пальцы чашкой фарфоровой.

 

Прочли стихотворение или рассказ???

Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.

И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!

 

+5
22:47
660
RSS
22:37
+1
Ольга, слог у Вас изумительный — лёгкий, живой, красочный. Рифмы свежие, не избитые. Образы яркие. Читать — одно удовольствие. Так достоверно и реалистично описаны романтика и трудности крайнего Севера, которые снова и снова зовут мужчину в дорогу. И как трогательно Вы сумели всего несколькими строчками передать тревогу любящей женщины за своего милого, и усталость от разлук, и бесконечность ожидания, и надежду, что наконец-то он вернулся насовсем. Оля, браво, дорогая!
Как трудно благодарить, когда столько хороших слов. Спасибо мало, надо бы расцеловать, гладя в глаза с благодарностью. Так что, давайте я Вас в щёки расцелую! kiss kiss kiss
18:26
+1
Понравилось, навеяло воспоминания о жизни на Севере (в Магаданской области 16 лет)!
Розкажи Которова Ольга

Розкажи, я знову послухаю

Про характер дикої Півночі.
Для мене — ландшафти не найкращі.
Для тебе — звичні, напевно.

Як завжди, без зайвого пафосу
Проведи тайгою і болотами,
Поділися в наметі запасами,
Вип'ємо горілки сиплими ковтками.

Подивлюсь, як пальці шорсткі
Грієш кухлем чаю гарячого.
Як влізаєш в спальник покроково,
Щоб дарма тепло не розтрачувати.

Завиє вранці зло і надсажено
Всюдихід, який прокинувся затемна,
Повезе по північних сажням,
Де вибоїни обов'язкові.

Лаконічний стиль твоєї пам'яті
Накладу на кадри кіношні.
І, сміючись над нападом паніки,
Відверну від снігового кришива.

І знову повернемося в законне
Безтурботнє кімнатних тапочок.
Пошепчу пізніше з іконами,
Що розлук вже предостатньо.

У тиші задумливою кімнати
Свіжий чай по чашках порівну.
Але лякаюся, дивлячись, як знову ти
Грієш пальці чашкою порцеляновою.
Переклала на українську мову 23.02.19 17.14

Спасибо.
Браво, Ольга!
13:28
+1
Благодарю Вас, Анатолий! Очень-очень приятно.