Вечное
— Зачем, душа, стремишься к звездным далям?
Раскрой секрет своей тоски – печали.
Иль мир земной не по – душе совсем?!
— О нет, — мне дороги Земли красоты!
Навечно в памяти пейзажи сберегу!..
Но от воображаемых полетов,
Увы, я отказаться не могу!
Я знаю: есть в Галактике далекой
Сияющая Белая Звезда.
Вокруг нее кружит, — столь одинока, -
Планета, что была родной всегда.
Ее сравнить с Землею невозможно, -
Совсем другие радости царят!
Там счастье обрести совсем не сложно;
И с душами там звезды говорят!..
Меня там кто–то ждет тысячелетья, -
Пока не отработаю грехи,
Пока я не создам частицу света,
Пока не напишу я все стихи!..
И я вернусь туда с вихрастым ветром,
Покой и счастье снова обретать!
И буду сочинять опять куплеты!..
И по Земле, возможно, тосковать…
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
Вічне.
— Навіщо душа прагне в зіркові далі?
— В глибини Космоса спішити навіщо?
— Розкрий секрет свойого смутку – печалі,
— Чи світ земний не по душі зовсім?!
О, ні, — мені, дорогі Землі красоти,
Навічно в пам’я ті пейзажі збережу!
Проте від воображаємих злетів,
Уви, я відмовитись не можу!
Я знаю є в Галактиці далекій,
Сяюча Біла Зірка,
Навколо неї кружляє, майже самотня,
Планета, що була рідною завжди.
Її порівняти з Землею неможливо,
Зовсім інші радощі панують!
Там щастя отримати зовсім не важко,
І з душами там зірки говорять!
Мене там чекає хтось тисячоліття,
Пока не відпрацюю гріхи,
Пока я не створю частинку світла,
Пока не напишу я всі вірші.
І я вернусь туди з вихрастим вітром,
Спокій і щастя знов здобути!
І буду складати знову я куплети!
І по Землі, можливо, сумувати!
Переклала на українську мову 11.03.19 13.37