Замки Австрии :Герберштейн

Замки Австрии: Герберштейн( Schloss Herberstein)

Он стоит не на горе, а в ущелье на резком изгибе бурной горной реки. На другом берегу стеной высится темно-зелёный лес. Картина героическая.

Замок Герберштейн является одним из самых известных и популярных замков Австрии. Он строился в течение нескольких веков, вобрав в свою архитектуру элементы готики, барокко, ренессанса. Первый камень в основании замка появился в XII веке. Изначально на его месте был двухэтажный дворец, который в течении следующего века достраивался, а уже в 1290 году замок был приобретен семьей Герберштейн.

Герберштейн — замок, расположенный на территории австрийской общины Штубенберг, недалеко от одноимённого зоопарка; самые древние части замка, изначально называвшегося «Хервигштайн», датируются концом XIII века. В замковом парке находится музей скульптора Бруно Жиронколи; сам замок используется как выставочная площадка для временных экспозиций произведений классического и современного искусства.

Он стоит высоко на склоне скалы, которая круто спадает на севере — в долину реки Файстриц. Крепостное сооружение, незаметное на расстоянии и труднодоступное даже сегодня, расположено в стратегически важном месте региона.по сей день остался неприступным, величественным и непокоренным замком Штирии. За все время существования крепости, а это более чем 8 веков, не было случая, чтобы она дрогнула под натиском захватчиков, и ни разу на ее территорию не ступала нога неприятеля.

Первые упоминания о цитадели относятся к XII веку. Тогда она представляла собой двухэтажное сооружение с просторным гостиным залом в верней части и тремя арками на первом этаже. Расцвет замка начался в конце XIII века, когда он перешел во владение графов Херберштайн – известной австрийской династии дипломатов, около 1400 года замок был расширен за счёт строительства крупного передового укрепления (посада), в которую вошла готическая часовня Св. Екатерины, построенная ранее.

На протяжении четырех столетий члены фамилии укрепляли и расширяли родовое гнездо, привнося в его архитектурный облик элементы различных стилей: ажурную утонченность готики, симметрию ренессанса и пространственный размах барокко, замок претерпел несколько расширений уже в XV веке, а в середине XVI века был преобразован в жилое здание (родовую резиденцию Герберштейн) — перестройка включила в строение многочисленные элементы архитектуры ренессанса.

Начало преобразованиям положил Отто Херберштайн в 1300 г. На территории замка появились дополнительная стена, отдельная башня Бергфред и ряд хозяйственных построек. Капелла Святой Катарины, построенная в готическом стиле, украсила крепость в конце XIV века.

Считается, что оформлением двора занимался архитектор Пьетро Антонио Солари, он же — Пётр Фрязин, строитель башен Московского Кремля. И это — не единственное, что объединяет графов Герберштейн и Россию.

В течение XV-XVI столетий комплекс неуклонно модернизировался: его окружили крепостным рвом, расширили внутренний двор, возвели казематы и Пушечную башню.

Не забывали владельцы и об обороне: в арсенале крепости хранились разнообразное холодное оружие, гранаты, а также огромные запасы пороха.

В XVI веке был создан масштабный «Рыцарский зал» (Rittersaal), а крепостной ров был окончательно засыпан. В середине XVII века ансамблю был дополнен двором «Florentinerhof», построенном в итальянском стиле; до конца века были завершены ещё несколько строений комплекса.

Окончательно завершен замок был в XVII веке, после того как по распоряжению Максимилиана Херберштайна были построены капелла Святого Георгия, украшенные фамильным гербом ворота, и устроен Флорентийский двор, окруженный двухэтажными аркадами.

До сегодняшнего дня замок продолжает принадлежать семье Герберштейн — он служит им жилым домом и административным центром.

Все сооружения комплекса надежно удерживает каменная плита, которая служит ему естественным фундаментом. Со стен крепости открывается колоритный вид на окружающий лес и ущелье.

Войдя в замок, мы первым делом попадаем в зал с семейными портретами.

И видим там портрет самого знаменитого представителя этого семейства — Зигмунда фон Герберштейна.

Знаменитый дипломат, он дважды (в 1517-м и 1526-м годах) побывал в России, и результатом стала изданная им два десятка лет спустя книга «Записки о Московии». Едва ли Зигмунд предполагал, что тем самым поможет и далёким потомкам своей семьи уже в ХХ веке. В 1945 году, когда сюда пришли советские войска, командовавший советской частью в этой местности капитан познакомился с графами, и они показали ему свой замок, в том числе и этот самый портрет. К их счастью, капитан успел отучиться в МГУ на историческом факультете. «Неужели это тот самый автор „Записок о Московии“?» — вскричал он и тут же написал приказ, делающий замок неприкосновенным.

Позже Герберштейны пытались отыскать его, чтобы поблагодарить должным образом, но узнали лишь то, что в последующих боях капитан пропал без вести. Тем не менее, к русским туристам, как нас уверила экскурсовод, у графов осталось особенное отношение.

Галерея.Печная дверца. За стенами галереи — спальни, и их таким образом отапливали, не тревожа господ.

Парадная часть кончилась — замок жилой, так что туристам показывают совсем немного. Дальше идём по подсобным помещениям. Вот это — кухня, и ещё в первой половине ХХ века на ней готовили еду. Посуда выкрашена в синий цвет, потому что считалось, будто он отпугивает мух.

В следующих комнатах для туристов воссоздали старый интерьер. Детская, например. Или музыкальный салон.

Клавиши у рояля чёрные, дабы руки играющих на нём дам выглядели ещё белее и эффектнее.

Здесь когда-то была кладовая для мяса — вон, под потолком сохранились кольца, куда его подвешивали для сохранности от крыс и мышей. А сейчас тут выставлена коллекция замкового оружия.

Спускаемся в подземелья. Здесь начинался подземный ход — какой же уважающий себя замок без него? Не знаю, сохранился ли он сейчас, но позже хозяева использовали это помещение как ледник. Температура там соответствующая. И замковый колодец. Не смотря на решётку при попытке разглядеть воду голова кружится.

Идём к выходу через двор и туннель под стеной. Чучело акулы висит там с незапамятных времён — для отпугивания зла.

Ещё раз ворота и замок на фоне гор...

Интерьер замка так же роскошен, как и его внешний облик. Посетители имеют возможность осмотреть великолепные парадные залы, арсенал, галерею фамильных портретов, экспозиции австрийского искусства.

Помимо экскурсий, сегодня замок используется и как место для проведения конференций и выставок.

В замковом парке находится музей скульптора Бруно Жиронколи (1936—2010), являвшегося до 2004 года директором «Bildhauerschule» при Венской академии художеств; помещения всего замка используются Новой галереей Граца и Музеем современного искусства Вены для временных выставок произведений классического и современного искусства.

Так в 2002—2003 году здесь прошла выставка «Von Waldmüller bis Schiele», а через год замок стал местом проведения экспозиции «Die Welt der stillen Dinge».

Музей Жиронколи владеет самой крупной коллекцией работ скульптора в мире. Он был открыт для широкого доступа в сентябре 2004 года в собственном здании: на площади в 2000 квадратных метров здесь были выставлены многочисленные крупные скульптуры автора, напоминающие «футуристические машины». Часть работ из коллекции затем была выставлена на постоянной основе в Вене — в зале «Gironcoli Crystal» в комплексе зданий Донау-Сити.

Сад Герберштейн в стиле барокко

Крепость буквально утопает в цветах: на ее территории разбито 4 сада, каждый из которых соответствует определенной эпохе.

Рядом находятся парк со знаменитым Павильоном Роз и действующий с XVII века зоопарк Tierwelt Herberstein, где обитает множество видов животных с пяти континентов.

Кроме этого, на территории замка работает музей Геронколи (Gironcolimuseum), где представлены произведения современного австрийского художника и скульптора Бруно Геронколи.

Зверинец в графском замке находился и в давние времена, а сейчас Грац арендует у хозяев под зоопарк часть их земли. Те охотно сдают — увы, времена, когда графам Герберштейн принадлежала пятая часть земель Штирии, остались в далёком прошлом, и из всех семейных владений уцелел только этот замок.

Автор — Майя_Пешкова.

Перевела на украинский язык 30.12.19 13.31

Замки Австрії: Герберштейн (Schloss Herberstein)

Він стоїть не на горі, а в ущелині на різкому вигині бурхливої гірської річки. На іншому березі стіною височіє темно-зелений гай. Картина героїчна.

Замок Герберштейн є одним з найвідоміших і популярних замків Австрії. Він будувався протягом декількох століть, увібравши в свою архітектуру елементи готики, бароко, ренесансу. Перший камінь в підставі замку з'явився в XII столітті. Спочатку на його місці був двоповерховий палац, який протягом наступного століття добудовувався, а вже в 1290 році замок був придбаний родиною Герберштейн.

Герберштейн — замок, розташований на території австрійського товариства Штубенберг, недалеко від однойменного зоопарку; найдавніші частини замку, спочатку називався «Хервігштайн», датуються кінцем XIII століття. У замковому парку знаходиться музей скульптора Бруно Жіронколі; сам замок використовується як виставкові зали для тимчасових експозицій витворів класичного і сучасного мистецтва.

Він стоїть високо на схилі скелі, яка круто спадає на півночі — в долину річки Файстріц. Кріпосне спорудження, непомітне на відстані і важкодоступне навіть сьогодні, розташоване в стратегічно важливому місці регіона.по донині залишився неприступним, величним і нескореним замком Штирії. За весь час існування фортеці, а це більш ніж 8 століть, не було випадку, щоб вона здригнулася під натиском загарбників, і жодного разу на її територію не ступала нога ворога.

Перші згадки про цитаделі відносяться до XII століття. Тоді вона представляла собою двоповерхову споруду з просторим гостинним залом в верхній частині і трьома арками на першому поверсі. Розквіт замку почався в кінці XIII століття, коли він перейшов у володіння графів Херберштайн — відомої австрійської династії дипломатів, близько 1400 року замок був розширений за рахунок будівництва великого передового зміцнення (посада), в яку увійшла готична каплиця Св. Катерини, побудована раніше.

Протягом чотирьох століть члени прізвища зміцнювали і розширювали родове гніздо, привносячи в його архітектурний вигляд елементи різних стилів: ажурну витонченість готики, симетрію ренесансу і просторовий розмах бароко, замок зазнав кілька розширень вже в XV столітті, а в середині XVI століття був перетворений в житлове будівлю (родову резиденцію Герберштейн) — перебудова включила в будова численні елементи архітектури ренесансу.

Початок перетворень поклав Отто Херберштайн в 1300 г. На території замку з'явилися додаткова стіна, окрема вежа Бергфред і ряд господарських споруд. Капела Святої Катаріни, побудована в готичному стилі, прикрасила фортеця в кінці XIV століття.Вважається, що оформленням двору займався архітектор П'єтро Антоніо Соларі, він же — Петро Фрязіно, будівельник веж Московського Кремля. І це — не єдине, що об'єднує графів Герберштейн і Росію.

Протягом XV-XVI століть комплекс неухильно модернізувався: його оточили кріпаком ровом, розширили внутрішній двір, звели каземати і гарматним вежу.

Не забували власники і про оборону: в арсеналі фортеці зберігалися різноманітне холодна зброя, гранати, а також величезні запаси пороху.

У XVI столітті був створений масштабний «Лицарський зал» (Rittersaal), а кріпосний рів був остаточно засипаний. В середині XVII століття ансамблю був доповнений двором «Florentinerhof», побудованому в італійському стилі; до кінця століття були завершені ще кілька будівель комплексу.

Остаточно завершено замок був в XVII столітті, після того як за розпорядженням Максиміліана Херберштайн були побудовані капела Святого Георгія, прикрашені фамільним гербом ворота, і влаштований Флорентійський двір, оточений двоповерховими аркадами.

До сьогоднішнього дня замок продовжує належати родині Герберштейн — він служить їм житловим будинком і адміністративним центром.

Всі споруди комплексу надійно утримує кам'яна плита, яка служить йому природним фундаментом. Зі стін фортеці відкривається колоритний вигляд на навколишній ліс і ущелині.

Увійшовши в замок, ми в першу чергу потрапляємо в зал з сімейними портретами.

І бачимо там портрет самого знаменитого представника цього сімейства — Зигмунда фон Герберштейна.

Знаменитий дипломат, він двічі (в 1517-м і 1526-му роках) побував в Росії, і результатом стала видана ним два десятка років по тому книга «Записки про Московію». Чи Зигмунд припускав, що тим самим допоможе і далеким нащадкам своєї сім'ї вже в ХХ столітті. У 1945 році, коли сюди прийшли радянські війська, який командував радянської частиною в цій місцевості капітан познайомився з графами, і вони показали йому свій замок, в тому числі і цей самий портрет. На їхнє щастя, капітан встиг відучитися в МГУ на історичному факультеті. «Невже це той самий автор» Записок про Московію "?" — скрикнув він і тут же написав наказ, який робить замок недоторканним.

Пізніше Герберштейн намагалися відшукати його, щоб подякувати належним чином, але дізналися лише те, що в наступних боях капітан пропав без вісті. Проте, до росіян туристам, як нас запевнила екскурсовод, у графів залишилося особливе ставлення.

Галерея.Печная дверцята. За стінами галереї — спальні, і їх таким чином опалювали, не турбуючи панів.

Парадна частина скінчилася — замок житлової, так що туристам показують зовсім небагато. Далі йдемо по підсобних приміщень. Ось це — кухня, і ще в першій половині ХХ століття на ній готували їжу.Посуд пофарбована в синій колір, тому що вважалося, ніби він відлякує мух.

У наступних кімнатах для туристів відтворили старий інтер'єр. Дитяча, наприклад. Або музичний салон.

Клавіші у рояля чорні, щоб руки грають на ньому дам виглядали ще білішими і ефектніше.

Тут колись була комора для м'яса — геть, під стелею збереглися кільця, куди його підвішували для збереження від щурів і мишей. А зараз тут виставлена колекція замкового зброї.

Спускаємося в підземелля. Тут починався підземний хід — який же поважаючий себе замок без нього? Не знаю, чи зберігся він зараз, але пізніше господарі використовували це приміщення як льодовик. Температура там відповідна. І замковий колодязь. Не дивлячись на решітку при спробі розгледіти воду голова паморочиться.

Йдемо до виходу через двір і тунель під стіною. Опудало акули висить там з незапам'ятних часів — для відлякування зла.

Ще раз ворота і замок на тлі гір ...

Інтер'єр замку так само розкішний, як і його зовнішній вигляд. Відвідувачі мають можливість оглянути чудові парадні зали, арсенал, галерею фамільних портретів, експозиції австрійського мистецтва.

Крім екскурсій, сьогодні замок використовується і як місце для проведення конференцій і виставок.

У замковому парку знаходиться музей скульптора Бруно Жіронколі (1936-2010), що був до 2004 року директором «Bildhauerschule» при Віденській академії мистецтв; приміщення за все замку використовуються Нової галереєю Граца і Музеєм сучасного мистецтва Відня для тимчасових виставок творів класичного і сучасного мистецтва.

Так в 2002-2003 році тут пройшла виставка «Von Waldmüller bis Schiele», а через рік замок став місцем проведення експозиції «Die Welt der stillen Dinge».

Музей Жіронколі володіє найбільшою колекцією робіт скульптора в світі. Він був відкритий для широкого доступу в вересні 2004 року у власному будинку: на площі в 2000 квадратних метрів тут були виставлені численні великі скульптури автора, що нагадують «футуристичні машини». Частина робіт з колекції потім була виставлена на постійній основі у Відні — в залі «Gironcoli Crystal» в комплексі будівель Донау-Сіті.

Сад Герберштейн в стилі бароко

Фортеця буквально потопає в квітах: на її території розбито 4 саду, кожен з яких відповідає певній епосі.

Поруч знаходяться парк зі знаменитим Павільйоном Роз і діючий з XVII століття зоопарк Tierwelt Herberstein, де мешкає безліч видів тварин з п'яти континентів.

Крім цього, на території замку працює музей Геронколі (Gironcolimuseum), де представлені твори сучасного австрійського художника і скульптора Бруно Геронколі.Звіринець в графському замку знаходився і в давні часи, а зараз Грац орендує у господарів під зоопарк частина їх землі. Ті охоче здають — на жаль, часи, коли графам Герберштейн належала п'ята частина земель Штирії, залишилися в далекому минулому, і з усіх сімейних володінь вцілів тільки цей замок.

Автор — Майя_Пешкова.