Я прощаюсь з тобою, літо!

Я прощаюсь з тобою, літо!

Я прощаюсь з літньою порою.

В далекий край відходить все старе.

Пора була, і ось її не стало.

На мить в далеку вічність відійшло.

Цей час яскраво-золотистий

Ввійшов у серце кожного із нас.

До когось він долинув піснею,

Комусь всі барви він подарував.

Брунатний, помаранчевий – це кольори осінні.

Ввірвалися вони на вороному коні.

І знову душу роз’ятрили.

Так, розійшлись по світу відтінки запашні.

Дали відчути запах простоти

І величі водночас.

Ох, ви квіти…

Дарунки долі, чарівності і теплоти.

Дерева – полум’я надії.

Людина схожа все ж на вас.

Зелений – жовтаво-попелястий…

Країно молодості, прийшов вже Спас.

Ти маєш пронести цей вогник дивовижний.

Прихований, далекий, холодний та густий.

Житнево-колоритний, морозово-тендітний.

І просто тагетисово-привітний!