Кофе -

Кофе -
До альманаху «Книга з ароматом кави»
Вспомнила встречу с северными подругами Евгенией и Лилией. Было это в 2016 году. Каждое утро Лилия готовила нам ароматное кофе из зерен. Напиток был велеколепен. Позитивное настроение, бодрость сопровождали и вдохновляли нас .
Кофе — исцелит, взбодрит!
Ароматом душистым наполнит дом.
Все дела, мечты и желания,
Активно поможет решить!
Ознакомилась с интересными фактами о кофе и перевела их на украинский язык.5.10.21
Згадала зустріч з подругами Євгенією та Лілією. Було це в 2016 році. Кажного ранку Лілія готувала нам ароматну каву з зерен. Напій був дуже смачний. Позитивний настрій, бадьорість супроводжували і надихали нас .
Кава – зцілить, підбадьорить!
Ароматом запашним наповнить дім.
Всі справи, мрії і бажання,
Активно допоможе вирішить!
Ознайомилася з цікавими фактами про каву і переклала на українську мову. 5.10.21   

On Июль 3, 2017, Posted by QualityLife, In Полезнознать, By Полезнознать, With No Comments

Легенды о кофе

Первыми потребителями кофе были арабы, так считают ученые. По одним данным кофе, как напиток, относительно молод – его пьют не многим более шести столетий, по другим более тысячи лет. Возможно, что кофе был известен и ранее, но документального подтверждения тому нет. Считается, что кофе, воистину, является божественным напитком, и возраст у него, по меньшей мере, почти библейский.

О происхождении слова “кофе” нет единого мнения. Некоторые считают, что оно образовалось от арабского слова “кауэ” – “сила, энергия”. Другие связывают его с названием южно-эфиопской провинции – Каффа, что более вероятно. В этой провинции до сих пор сохранились дикие лесные заросли аравийского кофе.

Представляю Вашему вниманию несколько легенд об этом напитке…

Калдим

Одна из легенд гласит, что первым на деревья с красными ягодами обратил эфиопский пастух Калдим. Он заметил, что его козы, съев их плоды, становятся необыкновенно бодрыми. Пастух, решив познать сей магический эффект экспериментальным путем, собрал ягоды и замочил их в воде. На вкус напиток оказался отвратительным.

Раздосадованный Калдим бросил ветки с ягодами в костер, и через некоторое время почувствовал необыкновенный, дурманящий аромат. Пастух разворошил костер и собрал тлеющие зерна, затем снова залил их водой и оставил настояться. Попробовав через некоторое время получившийся напиток, он, к своему удивлению, обнаружил, что вкус его стал горьким и терпким, но довольно приятным, а вскоре почувствовал необыкновенную бодрость, сохранявшуюся в течение суток.

Калдим поведал об этом необычном случае настоятелю близлежащего монастыря. Тот заинтересовался рассказом пастуха и решил испробовать действие напитка на себе. Перед ночной службой он попросил одного из послушников обжарить зерна в печи, измельчить, а потом залить кипящей водой и настоять некоторое время. Затем выпил получившийся напиток. Эффект оказался удивительным: он чувствовал себя бодрым всю ночь и следующий день. Настоятель был настолько поражен действием напитка, что повелел всем монахам пить этот отвар, чтобы те не засыпали во время ночных молебнов.

Шейх Омар

Существует еще одна, не менее интересная эфиопская легенда, согласно которой первым свойства кофейного дерева открыл Шейх Омар, известный как один из самых талантливых докторов своего времени. Ему удавалось излечивать даже больных, которых другие лекари объявляли безнадежными.Однажды, бродя по холмам, Шейх Омар обратил внимание на небольшое деревце с благоухающими цветами. Целитель захотел исследовать свойства этого растения. Он приготовил отвар только из семян кофейного дерева и принимал его в течение нескольких дней.Вскоре он заметил, что у него повысилась работоспособность и улучшилось настроение.Затем он решил добавлять настой кофейных зерен в целебные настойки, помогающие от головных болей и несварении желудка и заметил, что их эффективность заметно повысилась. Долгое время целитель никому не раскрывал секрет кофейного дерева, и только перед смертью передал его своему сыну.

Архангел Гавриил, кофе и пророк Магомет

Одна из легенд повествует о том, как архангел Гавриил принес сосуд с темным эликсиром умирающему пророку Магомету (подразумевается, что это был кофе, возможно, даже эспрессо).Благодаря божественной силе напитка Магомет выбил из седла 40 рыцарей и продолжил создавать самую могущественную во все времена Исламскую империю.

Другая легенда гласит, что впервые приготовили и стали пить кофе в небольшом государстве Йемен, которое поработила в IV—VII веках нашей эры Эфиопия. Крестьяне Йемена издревле заметили, что напиток, приготовленный из высушенной мякоти плодов, размолотой вместе с пергаментной оболочкой, прекрасно освежает во время тяжелой и изнурительной работы.

Дальнейшая история кофе

В XII веке с высокогорных абиссинских плато небольшие деревья с красными ягодами, содержащими знаменитые зеленые зерна, попали на Аравийский полуостров. Там кофе вскоре стал любимым напитком бедуинов. Везде, где проходили арабские войска во время завоевательных походов, появлялся затем и кофе. Из Мекки, где кофе называли “вино ислама”, его уносили на родину многочисленные паломники. В 1511 году высшее исламское духовенство даже созвало в Мекке специальный Совет по кофе, так как к тому времени этот напиток стал настоящей страстью у арабов. На совете решили, кофе развращает разум и чувства правоверных, отвлекая их от истинной веры. Употребление кофе, как и вина, было запрещено. Правда, впоследствии об этом запрете благополучно забыли…

Существует легенда, рассказывающая о том, почему в Мекке в XVI веке правительство запретило своим подданным употреблять кофе. Однажды духовенство заметило, что магометане за чашкой кофе забывают обо всем на свете. Они даже пропускают обеденный и вечерний намаз. Тогда возмущенные верующие обратились к правителю Мекки Хаир-бею с просьбой, чтобы тот запретил этот колдовской напиток и закрыл все существующие кофейни, дабы они не отвлекали благочестивых подданных от ежедневных молитв.Хаир-бей сам не был приверженцем этого напитка, поэтому решил сам разобраться, в чем тут дело, почему народ так полюбил кофе и даже забывает о молениях? Он переоделся бедным странником и тайно вышел из своего дворца. Проходя по главной улице своего города, он зашел в первую же попавшуюся кофейню, сел на мягкие подушки в самый темный угол, чтобы его не узнали, и приказал принести себе кофе. Никто не обратил внимания на нового посетителя.Постоянные клиенты удобно расположились на подушках и, потягивая через мундштук кальян, попивали этот замечательный напиток. Непринужденно и плавно лилась беседа, затем кто-то стал рассказывать Шехерезаду. Хаир-бей так заслушался и расслабился, что очнулся только ранним утром.

В то же время кофе узнали и в Турции. В 1554 году в Константинополе была открыта первая в мире кофейня. Беседа за чашечкой кофе, видимо, располагала к откровению, и со временем, когда эта традиция закрепилась, султан Мурад Четвертый, испугавшись смуты, приказал закрыть все кофейни. В одну ночь были схвачены и казнены 146 содержателей кофеен и их посетителей. Однако к тому времени кофе стал настолько популярным напитком в Турции, что эта суровая мера еще более настроила против султана его подданных. И султан был вынужден отменить свое решение: кофейни снова открылись.

В Европе о кофе впервые услышали в 1592 году, когда итальянский врач и ботаник Проспер д’Альпино, сопровождавший венецианское посольство в Египет, описал напиток, приготовленный из зерен кофе, как лекарственное средство.Однако распространению кофе в Европе яростно противились торговцы вином и пивом, возмущенные тем, что кофейные заведения начали отбивать у них посетителей. Новому напитку была объявлена настоящая война. На страницах газет кофе называли то “сиропом из сажи”, то “отвратительным отваром из старых сапог”.Несмотря на это кофе уже в XVII веке стал популярным напитком в Италии, Венгрии, Польше. Германии, Франции, Швеции.

Скорее всего, кофе завоевал Россию с двух сторон: с Востока и с Запада. В начале XVII века Россия вела торговлю со странами Ближнего и Среднего Востока, где этот напиток был уже в то время широко распространен. В 1665 году кофе впервые появился и в России. Вначале кофе считали лекарственным средством и употребляли, например, как средство от насморка и головной боли. Считается, что первым российским «кофеманом» был царь Алексей Михайлович. Придворный лекарь прописал ему “вареный кофий, персиянами и турками знаемый”, как средство против “насморка и главоболений”. Современники рассказывают, что царь настолько пристрастился к этому великолепному напитку, что в день мог выпить более 5-ти чашечек. Однажды он даже сделал строгий выговор своему придворному за то, что тот, неосторожно повернувшись, толкнул слугу, и последний пролил кофе, предназначенный для Его Величества. Конечно же, сам слуга в этом случае пострадал больше, он был наказан розгами.

Распространение плантаций кофе

Надо сказать, что раньше кофе, как и сейчас, был далеко не всем по карману, ведь доставлять его приходилось издалека и монополией на выращивание кофейного дерева долгое время обладали арабы и оттоманские турки. Когда кофе стал популярен за пределами исламского мира, стало ясно, что на торговле кофе можно неплохо заработать и был введен строгий запрет на вывоз саженцев кофейного дерева за пределы Аравии. Первую кражу кофе совершил в 1650 г. дервиш Баба Будан, сумевший вывезти несколько саженцев в свою родную Индию и основавший там плантацию кофе. А в конце XVII в., примерно в 1690 г. голландцам удалось купить и контрабандой вывезти саженец кофейного дерева из йеменского порта Мокка (давшего название одноименному сорту кофе) на острова Ява и Цейлон. В скором времени Голландия начала широко культивировать кофе в своих индских колониях.Прошло несколько лет, и шевалье Габриэль де Клю, собиравшийся отправиться в заморские французские владения в Вест-Индии, начал обивать королевские пороги с предложениями организовать там плантации кофе. Однако положительного ответа он так и не дождался и, попросту украв несколько саженцев кофе, в 1723 г. отбыл с ними на Мартинику. Кофейное дерево прекрасно прижилось на новых землях и вскоре кофе распространилось по многочисленным французским колониям на островах Карибского архипелага и в Мексике.Это может показаться неправдоподобным, но считается, что из многих миллионов кофейных деревьев, растущих сейчас в разных уголках мира, большая часть является потомками того самого единственного саженца кофе, с таким трудом и риском для собственной жизни привезенного из Европы шевалье де Клю.Однако хозяева новых плантаций, в карманы которых потоком текли барыши, вырученные от продажи кофе, вовсе не жаждали делиться источником своего богатства с соседями, прежде всего с бразильцами. И в 1727 г. Франсишку де Мелу Палета, подполковник бразильской армии и известный в то время сердцеед, отправился в Гвиану – французское владение в Южной Америке – для участия в разрешении одного из пограничных споров. Плантации кофе здесь были сродни неприступным крепостям – французы их охраняли с оружием в руках, и о краже нечего было даже помышлять.Однако красавец Франсишку нашел выход – он соблазнил жену местного губернатора и рассказал ей, что давно мечтает основать плантацию кофе в Бразилии. Когда переговоры завершились и пришло время расставаться, влюбленная дама подарила бразильцу на прощание роскошный букет, внутри которого был спрятан саженец кофе. Прошли годы, и сейчас Бразилия является мировым лидером по производству кофе.

Как ни странно, еще одним стимулом к распространению кофе в Новом Свете стала американская война за независимость. В 1773 г. англичане ввели грабительские пошлины на поставляемый в Северную Америку чай. Результатом стало широко известное событие – «Бостонское чаепитие» – группа переодетых в индейскую одежду поселенцев пробралась на борт трех судов, стоявших в гавани Бостона и выбросила за борт 342 тюка с чаем. Англичане объявили о закрытии бостонского порта до полного возмещения нанесенного ущерба и направили корабли для осуществления блокады побережья. Итогом этого конфликта стала война с Британией за независимость Соединенных Штатов и чай, считавшийся «английским» напитком, пить стало непатриотично. Его заменил кофе, который стал на некоторое время национальным напитком США, пока его не сменила кока-кола.А в 1893 г. случилось еще одно забавное событие – в Кении и Танзании, что всего в паре сотен километров от родной для кофе Эфиопии были основаны первые в Африке плантации кофе, для чего были привезены саженцы из Бразилии. Таким образом, кофе вернулся в родные пенаты почти тысячу лет спустя, дважды совершив трансатлантическое путешествие.

Истории известны и многие другие легенды об этом чудесном напитке… Однако в ХХ веке человечество больше интересует не одна из разновидностей несказочного прозаического фольклора, а достоверные факты.

В продолжении, предлагаю читателям еще немного остановить свое внимание на моей статье и, отпив чашечку ароматного напитка бодрости, «окунуться» в историю происхождения слова «кофе», этикета кофепития, а также прочесть несколько увлекательных кофейных историй великих людей.

Откуда произошло слово “кофе”? В Африке кофе называют “бан”, от этого слова произошло и арабское название кофе, под которым подразумевают и само растение, и его плоды. Средневековый персидский врач Разес в своей медицинской энциклопедии описал кофе под названием “банчум”. Ну а современное же слово “кофе”, произошло от турецкого “каве”.Да, кофе покорил Запад через Восток и уже французский дипломат Талейран так сказал о кофе: “Черный, как дьявол, горячий, как огонь, чистый, как ангел, сладкий, как поцелуй любви”.И началась кофемания…Упоминание о благотворном влиянии кофе на умственную деятельность и творчество можно найти в трудах великих писателей. Бальзак, Золя, Бодлер, Виктор Гюго, Мольер и Вольтер были среди его почитателей. В ответ на заявление, что кофе является, хотя не сильным, но ядом, Мольер и Вольтер, как один отвечали, что регулярно пили его в течение 50-ти лет, и даже если бы кофе был ядом совсем слабым, то они бы уже давно умерли.Увлечению кофе не было конца, напиток оттенялся необычными ингредиентами. Фридрих Великий Прусский выпивал семь или восемь чашек кофе утром и полный кофейник после обеда. Для него смешивали черный напиток с шампанским и для улучшения вкуса добавляли ложку горчицы. Баху же мы обязаны появлением оперетты “Кофейная кантата” – своеобразной оды кофе.

В чем готовят напиток? Первой на исторической арене появляется джезва (она же турка). Турка – это сосуд конической формы из металла или керамики с длинной ручкой, в котором готовят кофе.Не забудьте только, что для варки кофе в турке вам нужен самый тонкий помол.

С всепоглощающей любовью к кофе мы разобрались, но как возникла традиция пить кофе в общественных местах? Италия — первая из европейских стран, которая занялась производством кофе на коммерческой основе. Первые суда с драгоценным грузом прибыли в Венецию в 1600-х гг., сразу после того, как в Европе научились выращивать цитрусовые. Продавцы ходили по улицам и предлагали напиток так, как это делали с лимонадом, шоколадом и травяными настоями. Когда кофе стал доступным товаром, они просто добавили его к традиционным напиткам. Итальянцы быстро полюбили кофе, который в этой стране стал самым любимым и распространенным напитком.По мере роста популярности кофе появлялись и расцветали кофейные дома. В числе первых, о существовании которых имеются достоверные сведения, появилась кофейня в городе Леггорн (Ливорно). Она была открыта в 1651 г. К концу XVII в. в Венеции было уже несколько кофеен, располагавшихся вокруг центральной площади города Пьяцца ди Сан-Марко. Самый известный в Европе кофейный дом “Флориан” принял первых посетителей в 1720 г. Венецианцы и богатые иностранцы проводили в нем время, развлекаясь беседами и наслаждаясь игрой оркестра, размещенного на открытой террасе.Этому прототипу современного кафе покровительствовали люди науки и знаменитые художники и писатели, среди которых были Байрон, Гёте и Руссо.Дамам советовали кофе врачи, как профилактику болезней и противоядие депрессии. Наверное, эти веселые и пышущие здоровьем женщины и привлекли в первый кофейный дом Джованни Джакомо Казанова.Позже стали открываться кофейные дома повсюду. Это знаменитый кофейный дом «Педроччи» в Падуе и кафе «Греко» в Риме, где среди частых гостей были Мендельсон, Розетти, Лист и Тосканини.В конце XIX столетия посещение кафе стало неизменным атрибутом городской жизни. Эти заведения служили своеобразными центрами распространения информации и, даже образования, местами встреч и бесед для представителей всех слоев населения – политиков, деятелей искусств, ученых, ремесленников, дам и джентльменов.

Что касается, полезен ли кофе или вреден, то последние научные исследования показали, что натуральный кофе содержит больше антиоксидантов, чем оливковое масло, красное вино и даже зеленый чай.Этот энергетический и обнадеживающий напиток, в малых дозах стимулирует мозговую активность, улучшает обмен веществ и физическую выносливость. Вследствие сужения сосудов после употребления данного напитка может исчезать головная боль, а действие кофеина на организм человека приводит к улучшению настроения и общего эмоционального состояния.Здоровье – это хорошо, но для многих кофе эспрессо – это еще и залогом хорошего настроения, высокой работоспособности и творческого вдохновения.

Кофейные историиИстория І. В Риме в одной из кофеен произошел забавный случай. Посетитель, отпив глоток кофе, немедленно попросил счет и увидел в нем цифры, которые заставили его подскочить. Произошло все потому, что посетитель был иностранец и, заказывая кофе, он по ошибке выбрал очень дорогой сорт с пряностями. Но дело не в этом. Подскочив, он упал и сломал табурет, на котором сидел. Этот табурет теперь выставлен в витрине кафе с надписью: «Он попробовал и сломал табурет. Попробуйте и вы». Как ни странно, в кафе нет отбоя от посетителей.Мудрый монах решил попробовать на себе действие неизвестного кустарника. Когда он приготовил отвар из листьев и плодов растения и выпил его, то ощутил небывалый подъем сил. Никогда еще настоятелю не приходилось пробовать напитка, так эффективно освежающего и возбуждающего человека. Вскоре он не только сам пристрастился к нему, но и решил поделиться рецептом его приготовления с другими монахами, нередко засыпавшими во время длинных ночных молитв. Чудодейственный отвар настолько понравился обитателям монастыря, что его стали пить ежедневно. Напиток прекрасно стимулировал мыслительную деятельность и позволял без труда переносить даже самые монотонные молитвы.

История ІІ. Собравшись как-то раз за послеобеденной чашечкой кофе, римское духовенство вспомнило самого молодого в бытии католической церкви Папу Римского Бенедикта Девятого, который был избран главой Ватикана, когда ему исполнилось только двенадцать лет. Произошло это в XI веке. Подобных случаев за свою историю католическое духовенство не знало.Довольно быстро слава о замечательном отваре распространилась далеко за пределы монастыря. Эта история произошла в провинции Каффа, расположенной на юго-западе Эфиопии. Именно поэтому, в память о ней, семена, дерево и изготавливаемый напиток стали называть «кофе». Сначала кофе считался чуть ли не элитным продуктом, и его могли позволить себе только состоятельные люди. Однако со временем он прочно вошел в обиход даже простых арабов.

История ІІІ, которая произошла в Швеции в XVIII веке. Король Густав III решил помирить своих подданных, которые постоянно спорили между собой о том, полезен кофе или вреден. Мудрый правитель приказал заменить смертную казнь двух братьев-близнецов пожизненным заключением. Братьям решили создать одинаково хорошие условия и одному из них давать ежедневно большую порцию кофе, а другому – такую же порцию чая. За осужденными наблюдали два профессора-медика, которые должны были констатировать состояние здоровья братьев. Осужденных посадили в крепость. Весь двор в нетерпении ждал, чем же закончится этот эксперимент. Даже важные вельможи интересовались, как там чувствуют себя братья-преступники.Шли дни, недели, уходили годы. Не выполнив поручений короля, умер один из профессоров, затем за ним последовал и второй. В одной из жарких битв сложил голову и сам король. Братья успели состариться, но продолжали систематически пить кофе и чай. А смерть, как бы в насмешку над противниками кофе и чая, заставляла себя ждать. Наконец, в 83-летнем возрасте умер осужденный, пивший чай; несколькими годами позже умер его брат, пивший кофе.

История ІV. Случилась она в начале XVIII века, именно в это время французы и голландцы начали разводить кофе в своих южно-африканских колониях, во Французской и Голландской Гвиане. При этом они строго следили за тем, чтобы саженцы никто не перевез в принадлежащую в то время Португалии Бразилию. А за попытку похищения саженцев простым людям грозила смертная казнь.Долгое время граница, разделяющая две Гвианы, не была четко промаркирована. Между французами и голландцами постоянно происходили столкновения из-за земли. Однажды для разрешения одного из таких споров в качестве независимого судьи французы и голландцы решили пригласить высокопоставленное лицо из Бразилии, сеньора Франсиско ди Малло Палхета.

Из жизни великихПриехав в Голландию, Петр I поселился в доме торговца и бургомистра Амстердама. Здесь принято было каждый день выпивать по чашечке кофе. Сначала царю не понравился горьковатый вкус и специфический аромат напитка. Однако, выпив чашечку и ощутив вдруг подъем жизненных сил, Петр по достоинству оценил его великолепное воздействие. По возвращении в Россию царь в приказном порядке ввел кофе в употребление. Этот ароматный напиток подавали даже посетителям кунсткамеры.

Однажды Анна Иоанновна мило беседовала в кругу своих придворных дам в ожидании, когда ей подадут чашечку кофе. Слуги внесли кофейник. Однако напиток оказался настолько плохо приготовленным, что его невозможно было не только пить, но даже взять в рот. Оказалось, что кофе варила новая кухарка, заменившая заболевшую подругу. Зная крутой нрав царицы, провинившаяся бросилась ей в ноги и пожаловалась, что никто толком не знает, как готовить кофе, поэтому она и не смогла сварить его, как следует. Анна Иоанновна, конечно же, наказала нерадивую кухарку, но сама распорядилась, чтобы в печатных изданиях «Экономический магазин» и «Всеобщее и полное домоводство» с тех пор рассказывалось о кофе и способах его приготовления.

О кофе писали драмы и комедии, слагали поэмы и оды, распевали песни. Даже кофейни со временем превратились в своеобразные клубы, где передавались последние политические новости, произносились пламенные революционные речи. В Париже, Лондоне и других городах были открыты литературные кофейни, оказавшие большое влияние на французскую и английскую литературу XVIII века. В литературных кофейнях Парижа Вольтер и Руссо писали свои бессмертные произведения. Постоянным посетителем кафе, большим любителем и знатоком кофе был Виктор Гюго.

Александр Дюма был очень веселым, жизнерадостным человеком. У него в доме часто собирались гости. После обильного угощения и приятной беседы к столу обязательно подавали великолепно сваренный кофе и несколько бутылок коньяка, который каждый из гостей по вкусу добавлял в кофе.Когда дивы ушли, крестьянин решил и себе приготовить отвар из этих плодов. Выпив его, он ощутил в теле удивительную легкость, всю его усталость как рукой сняло, он стал бодрым и сильным, как будто бы не работал вчера до изнеможения и не провел бессонную ночь, наблюдая за великанами из-за кустов.Вернувшись в селение, крестьянин, конечно же, рассказал все односельчанам, которые пожелали на себе попробовать действие неизвестного напитка. Вскоре кофе прочно занял место в сердце йеменцев, более того, он стал национальной гордостью этого государства. Даже сам процесс приготовления напитка превратился в определенный обряд. Далее кофе завоевало популярность сначала на Востоке, а затем и во всем мире.

Жан Жак Руссо славился своим изысканным гастрономическим вкусом. Он предпочитал на ужин пить чашечку горячего кофе, добавив в него дольку лимона.

Эрнест Теодор Амадей Гофман был уверен, что произведение не может получиться плохим, если перед его написанием выпить хороший кофе, поэтому напиток он предпочитал варить сам, не доверяя этот «ритуал» никому.

Большой любитель кофе Хорхе Луис Борхес утверждал, что холодный кофе настолько отличается от горячего, что кофе это уже назвать нельзя. После того как он ослеп, по его словам, ничто не доставляло ему такого удовольствия, как аромат свежесваренного кофе.

Французский писатель Оноре де Бальзак был большим любителем кофе – выпивал по 50—60 чашек в день и как-то раз подсчитал, что, создавая одно из своих произведений, выпил три тысячи чашек кофе.

«Утренний свет, запах кофе … ничем не испорченный день…», – так говорит Харуки Мураками. Кстати, у Мураками есть и противопохмельный рецепт связанный с кофе. Он советует утром принять холодный душ, разогреться пятнадцатиминутной зарядкой и выпить две чашки кофе.Харуки вообще считает, что земля – не шар, а кофейный столик. Необходимо отбросить мысли о гравитации и смене часовых поясов. Мир – это просто кофейный столик, созданный из возможностей. И выбор предоставлен исключительно каждому из нас.

Утро каждого человека начинается с любимого занятия, которое бодрит и задает тон на весь рабочий день. У каждого своя рутина, но, как показывают научные исследования, многие люди начинают свой день с чашечки хорошего кофе. Данный напиток успел завоевать сердца миллионов людей во всем мире и сейчас любители кофе варьируют способы принятия любимого напитка с помощью разнообразных рецептов. Заваривая свой любимый напиток, мы не всегда задумываемся о том, насколько большой является индустрия кофе во всем мире и насколько сильно она влияет на жизни людей из разных континентов.Следует помнить, что кофе – это на самом деле не просто напиток, это традиция, культура, искусство.В завершение хочется пожелать всем любителям кофе необыкновенного эспрессо как в книге любителя кофе Харуки Мураками с «бархатистой крепостью от которой приятно покалывает ладони»…

https://www.qualitylife.com.ua/legendy-o-kofe

Перевела на украинский язык 5.10.21

Кава – зцілить, підбадьорить,
Ароматом запашним наповнить дім.
Всі справи, мрії і бажання,
Адекватно допоможе вирішить! 5.10.21
Вирішила ознайомитися з цікавими фактами про каву і перекласти на українську мову.
Легенди про каву
On Липень 3, 2017, Posted by QualityLife, In Корисно знати, By Корисно знати, With No Comments
Легенди про каву
Першими споживачами кави були араби, так вважають вчені. За одними даними кави, як напій, відносно молодий — його п'ють не набагато більше шести століть, за іншими більше тисячі років. Можливо, що кава був відомий і раніше, але документального підтвердження того немає. Вважається, що кава, воістину, є божественним напоєм, і вік у нього, щонайменше, майже біблійний.
Про походження слова «кава» немає єдиної думки. Деякі вважають, що воно утворилося від арабського слова «кауе» — «сила, енергія». Інші пов'язують його з назвою південно-ефіопської провінції — Каффа, що більш імовірно. У цій провінції досі збереглися дикі лісові зарості аравійського кави.
До Вашої уваги кілька легенд про цей напій…
Калдім
Одна з легенд говорить, що першим на дерева з червоними ягодами звернув ефіопський пастух Калдім. Він зауважив, що його кози, з'ївши їх плоди, стають незвичайно бадьорими. Пастух, вирішивши пізнати цей магічний ефект експериментальним шляхом, зібрав ягоди і замочив їх у воді. На смак напій виявився огидним.
Розсерджений Калдім кинув гілки з ягодами в багаття, і через деякий час відчув незвичайний, запаморочливий аромат. Пастух розворушив багаття і зібрав тліючі зерна, потім знову залив їх водою і залишив настоятися.Спробувавши через деякий час напій, він, на свій подив, виявив, що смак його став гірким і терпким, але досить приємним, а незабаром відчув незвичайну бадьорість, що зберігалася протягом доби.
Калдім повідав про цей незвичайний випадок настоятелеві прилеглого монастиря. Той зацікавився розповіддю пастуха і вирішив випробувати дію напою на собі. Перед нічною службою він попросив одного з послушників обсмажити зерна в печі, подрібнити, а потім залити окропом і настояти деякий час. Потім випив напій, що вийшов. Ефект виявився дивним: він відчував себе бадьорим всю ніч і наступний день. Настоятель був настільки вражений дією напою, що змусив кожного монахам пити цей відвар, щоб ті не засипали під час нічних молебнів.
Шейх Омар
Існує ще одна, не менш цікава ефіопська легенда, згідно з якою першим властивості кавового дерева відкрив Шейх Омар, відомий як один з найталановитіших лікарів свого часу. Йому вдавалося виліковувати навіть хворих, яких інші лікарі оголошували безнадійними.
Одного разу, блукаючи по горбах, Шейх Омар звернув увагу на невелике деревце із запашними квітами. Цілитель захотів досліджувати властивості цієї рослини. Він приготував відвар тільки з насіння кавового дерева і приймав його протягом декількох днів.
Незабаром він помітив, що у нього підвищилася працездатність і покращився настрій.
Потім він вирішив додавати настій кавових зерен в цілющі настоянки, що допомагають від головних болів і нетравленні шлунка і зауважив, що їх ефективність помітно підвищилася.Довгий час цілитель нікому не розкривав секрет кавового дерева, і тільки перед смертю передав його своєму синові.
Архангел Гавриїл, кава і пророк Магомет
Одна з легенд розповідає про те, як архангел Гавриїл приніс посудину з темним еліксиром вмираючому пророку Магомету (мається на увазі, що це була кава, можливо, навіть еспресо).
Завдяки божественну силу напою Магомет вибив з сідла 40 лицарів і продовжив створювати наймогутнішу в усі часи Ісламську імперію.
Інша легенда свідчить, що вперше приготували і стали пити каву в невеликій державі Ємен, яке поневолила в IV-VII століттях нашої ери Ефіопія. Селяни Ємену здавна помітили, що напій, приготований з висушеної м'якоті плодів, розмеленої разом з пергаментним оболонкою, чудово освіжає під час важкої та виснажливої роботи.
Подальша історія кави
У XII столітті з високогірних абиссинских плато невеликі дерева з червоними ягодами, що містять знамениті зелені зерна, потрапили на Аравійський півострів. Там кави незабаром став улюбленим напоєм бедуїнів. Скрізь, де проходили арабські війська під час завойовницьких походів, з'являвся потім і кави. З Мекки, де кава називали «вино ісламу», його несли на батьківщину численні паломники. У 1511 році вище ісламське духовенство навіть скликало в Мецці спеціальна Рада з кави, так як на той час цей напій став справжньою пристрастю у арабів. На раді вирішили, кава розбещує розум і почуття правовірних, відволікаючи їх від істинної віри. Вживання кави, як і вина, було заборонено. Правда, згодом про цю заборону благополучно забули…
Існує легенда, що розповідає про те, чому в Мецці в XVI столітті уряд заборонив своїм підданим вживати каву. Одного разу духовенство помітило, що мусульмани за чашкою кави забувають про все на світі. Вони навіть пропускають обідній і вечірній намаз. Тоді обурені віруючі звернулися до правителя Мекки Хаир-бея з проханням, щоб той заборонив цей чаклунський напій і закрив всі існуючі кав'ярні, щоб вони не відволікали благочестивих підданих від щоденних молитов.
Хаир-бей сам не був прихильником цього напою, тому вирішив сам розібратися, в чому тут справа, чому народ так полюбив кави і навіть забуває про молитвах? Він переодягнувся бідним мандрівником і таємно вийшов зі свого палацу. Проходячи по головній вулиці свого міста, він зайшов в першу-ліпшу кав'ярню, сів на м'які подушки в найтемніший куток, щоб його не впізнали, і наказав принести собі кави. Ніхто не звернув уваги на нового відвідувача.
Постійні клієнти зручно розташувалися на подушках і, потягуючи через мундштук кальян, попивали цей чудовий напій. Невимушено і плавно лилася бесіда, потім хтось став розповідати Шехерезаду. Хаир-бей так заслухався і розслабився, що прокинувся тільки рано вранці.
У той же час кава дізналися і в Туреччині. У 1554 році в Константинополі була відкрита перша в світі кав'ярня.Бесіда за чашкою кави, мабуть, мала у своєму розпорядженні до одкровення, і з часом, коли ця традиція закріпилася, султан Мурад Четвертий, злякавшись смути, наказав закрити всі кав'ярні. В одну ніч були схоплені і страчені 146 власників кав'ярень і їх відвідувачів. Однак на той час кава стала настільки популярним напоєм в Туреччині, що ця сувора міра ще більш налаштувала проти султана його підданих. І султан був змушений скасувати своє рішення: кав'ярні знову відкрилися.
В Європі про каву вперше почули в 1592 році, коли італійський лікар і ботанік Проспер д'Альпіно, який супроводжував венеціанське посольство в Єгипет, описав напій, приготований з зерен кави, як лікарський засіб.
Однак поширенню кави в Європі люто опиралися торговці вином і пивом, обурені тим, що кавові заклади почали відбивати у них відвідувачів. Нового напою була оголошена справжня війна. На сторінках газет кави називали то «сиропом із сажі», то «огидним відваром зі старих чобіт».
Незважаючи на це кава вже в XVII столітті став популярним напоєм в Італії, Угорщини, Польщі. Німеччини, Франції, Швеції.
Швидше за все, кава завоювала Росію з двох сторін: зі Сходу і з Заходу. На початку XVII століття Росія вела торгівлю з країнами Близького і Середнього Сходу, де цей напій був вже в той час набув значного поширення. У 1665 році кави вперше з'явився і в Росії. Спочатку каву вважали лікарським засобом і вживали, наприклад, як засіб від нежитю і головного болю. Вважається, що першим російським «кофеманом» був цар Олексій Михайлович.Придворний лікар прописав йому «варений кофий, персиянами і турками знаний», як засіб проти «нежиті і главоболеній». Сучасники розповідають, що цар настільки пристрастився до цього чудовому напою, що в день міг випити більше 5-ти чашок. Одного разу він навіть зробив сувору догану своєму придворному за те, що той, необережно повернувшись, штовхнув слугу, і останній пролив каву, призначений для Його Величності. Звичайно ж, сам слуга в цьому випадку постраждав більше, він був покараний різками.
Треба сказати, що раніше кави, як і зараз, був далеко не всім по кишені, адже доставляти його доводилося здалеку і монополією на вирощування кавового дерева довгий час володіли араби і оттоманські турки. Коли кава стала популярним за межами ісламського світу, стало ясно, що на торгівлі кавою можна непогано заробити і був введений сувора заборона на вивіз саджанців кавового дерева за межі Аравії. Першу крадіжку кави зробив в 1650 р дервіш Баба Будан, зумів вивезти кілька саджанців в свою рідну Індію і заснував там плантацію кави. А в кінці XVII ст., Приблизно в 1690 р голландцям вдалося купити і контрабандою вивезти саджанець кавового дерева з єменського порту Мокка (дав назву однойменному сорту кави) на острови Ява і Цейлон. Незабаром Голландія почала широко культивувати кави в своїх индских колоніях.
Минуло кілька років, і шевальє Габріель де Клю, який збирався відправитися в заморські французькі володіння в Вест-Індії, почав оббивати королівські пороги з пропозиціями організувати там плантації кави. Однак позитивної відповіді він так і не дочекався і, просто вкравши кілька саджанців кави, в 1723 р відбув з ними на Мартініці. Кавове дерево прекрасно прижилося на нових землях і незабаром кава поширилося по численним французьким колоніям на островах Карибського архіпелагу і в Мексиці.
Це може здатися неймовірним, але вважається, що з багатьох мільйонів кавових дерев, що ростуть зараз в різних куточках світу, велика частина є нащадками того самого єдиного саджанця кави, з таким трудом і ризиком для власного життя привезеного з Європи шевальє де лю.
Однак господарі нових плантацій, в кишені яких потоком текли бариші, виручені від продажу кави, зовсім не жадали ділитися джерелом свого багатства з сусідами, насамперед з бразильцями. І в 1727 р Франсишку де Мелу Палета, підполковник бразильської армії і відомий в той час серцеїд, відправився до Гвіани — французьке володіння в Південній Америці — для участі у вирішенні одного з прикордонних суперечок. Плантації кави тут були схожі неприступним фортецям — французи їх охороняли зі зброєю в руках, і про крадіжку нічого було навіть думати.
Однак красень Франсишку знайшов вихід — він спокусив дружину місцевого губернатора і розповів їй, що давно мріє заснувати плантацію кави у Бразилії. Коли переговори завершилися і прийшов час розлучатися, закохана дама подарувала бразильцеві на прощання розкішний букет, всередині якого сховано саджанець кави. Пройшли роки, і зараз Бразилія є світовим лідером з виробництва кави.
Як не дивно, ще одним стимулом до поширення кави в Новому Світі стала американська війна за незалежність. У 1773 р англійці ввели грабіжницькі мита на поставлений в Північну Америку чай.Результатом стало широко відоме подія — «Бостонське чаювання» — група переодягнених в індіанський одяг поселенців пробралася на борт трьох судів, що стояли в гавані Бостона і викинула за борт 342 тюка з чаєм. Англійці оголосили про закриття бостонського порту до повного відшкодування завданих збитків та направили кораблі для здійснення блокади узбережжя. Підсумком цього конфлікту стала війна з Британією за незалежність Сполучених Штатів і чай, що вважався «англійським» напоєм, пити стало непатріотично. Його замінив кави, який став на деякий час національним напоєм США, поки його не змінила кока-кола.
А в 1893 р сталося ще одне забавне подія — в Кенії і Танзанії, що всього в парі сотень кілометрів від рідної для кави Ефіопії були засновані перші в Африці плантації кави, для чого були привезені саджанці з Бразилії. Таким чином, кава повернувся в рідні пенати майже тисячу років потому, двічі зробивши трансатлантичне подорож.
Історії відомі і багато інших легенди про цей чудовий напій… Однак в ХХ столітті людство більше цікавить не один з різновидів несказочной прозового фольклору, а достовірні факти.
у продовженні, пропоную читачам ще трохи зупинити свою увагу на моїй статті і, відпивши чашечку ароматного напою бадьорості, «зануритися» в історію походження слова «кава», етикету кавування, а також прочитати кілька цікавих кавових історій великих людей.
Звідки походить слово «кава»? В Африці кави називають «бан», від цього слова відбулося і арабська назва кави, під яким мають на увазі і сама рослина, і його плоди.Середньовічний перський лікар Разес в своїй медичній енциклопедії описав кави під назвою «банчум». Ну а сучасне ж слово «кава», походить від турецького «каве».
Так, кава підкорив Захід через Схід і вже французький дипломат Талейран так сказав про каву: «Чорний, як диявол, гарячий, як вогонь, чистий, як ангел, солодкий, як поцілунок любові ».
і почалася КофеМания…
Згадка про позитивний вплив кави на розумову діяльність і творчість можна знайти в працях великих письменників. Бальзак, Золя, Бодлер, Віктор Гюго, Мольєр і Вольтер були серед його шанувальників. У відповідь на заяву, що кава є, хоча не сильним, але отрутою, Мольєр і Вольтер, як один відповідали, що регулярно пили його протягом 50-ти років, і навіть якщо б кави був отрутою зовсім слабким, то вони б вже давно померли.
Захопленню кави не було кінця, напій відтінявся незвичайними інгредієнтами. Фрідріх Великий Прусський випивав сім або вісім чашок кави вранці і повний кавник після обіду. Для нього змішували чорний напій з шампанським і для поліпшення смаку додавали ложку гірчиці. Баху ж ми зобов'язані появою оперети «Кавова кантата» — своєрідної оди кави.
У чому готують напій?
Першою на історичній арені з'являється джезва (вона ж турка). Турка — це судина конічної форми з металу або кераміки з довгою ручкою, в якому готують кофе.Не забудьте тільки, що для варіння кави в турці вам потрібен найтонший помел.
З всепоглинаючою любов'ю до кави ми розібралися, але як виникла традиція пити каву в громадських місцях?
Італія — перша з європейських країн, яка зайнялася виробництвом кави на комерційній основі. Перші суду з дорогоцінним вантажем прибули до Венеції в 1600-х рр., Відразу після того, як в Європі навчилися вирощувати цитрусові. Продавці ходили по вулицях і пропонували напій так, як це робили з лимонадом, шоколадом і трав'яними настоями. Коли кава стала доступним товаром, вони просто додали його до традиційних напоїв. Італійці швидко полюбили кави, який в цій країні став найулюбленішим і поширеним напоєм.
У міру зростання популярності кави з'являлися і розцвітали кавові будинки. У числі перших, про існування яких є достовірні відомості, з'явилася кав'ярня в місті Леггорн (Ліворно). Вона була відкрита в 1651 р До кінця XVII в. у Венеції було вже кілька кав'ярень, розташованих навколо центральної площі міста Пьяцца ді Сан-Марко. Найвідоміший в Європі кавовий будинок «Флоріан» прийняв перших відвідувачів в 1720 р Венеціанці і багаті іноземці проводили в ньому час, розважаючись бесідами і насолоджуючись грою оркестру, розміщеного на відкритій терасі.
Цьому прототипу сучасного кафе протегували люди науки і знамениті художники і письменники, серед яких були Байрон, Гете і Руссо.
Дамам радили кави лікарі, як профілактику хвороб і протиотруту депресії. Напевно, ці веселі і дихають здоров'ям жінки і залучили в перший кавовий будинок Джованні Джакомо Казанова.
Пізніше стали відкриватися кавові будинки всюди. Це знаменитий кавовий будинок «Педроччі» в Падуї та кафе «Греко» в Римі, де серед частих гостей були Мендельсон, Розетті, Лист і Тосканіні.
В кінці XIX століття відвідування кафе стало незмінним атрибутом міського життя.Ці заклади служили своєрідними центрами поширення інформації і, навіть освіти, місцями зустрічей і бесід для представників всіх верств населення — політиків, діячів мистецтв, науковців, ремісників, дам і джентльменів.
Що стосується, чи корисний кави або шкідливий, то останні наукові дослідження показали, що натуральна кава містить більше антиоксидантів, ніж оливкова олія, червоне вино і навіть зелений чай.
Цей енергетичний і обнадійливий напій, в малих дозах стимулює мозкову активність, покращує обмін речовин і фізичну витривалість. Внаслідок звуження судин після вживання даного напою може зникати головний біль, а дія кофеїну на організм людини призводить до поліпшення настрою і загального емоційного стану.
Здоров'я — це добре, але для багатьох кави еспресо — це ще й запорукою гарного настрою, високої працездатності і творчої наснаги.
Кавові історії
Історія І. У Римі в одній з кав'ярень стався кумедний випадок. Відвідувач, відпивши ковток кави, негайно попросив рахунок і побачив в ньому цифри, які змусили його підскочити. Сталося все тому, що відвідувач був іноземець і, замовляючи каву, він помилково вибрав дуже дорогий сорт з прянощами. Але справа не в цьому. Підскочивши, він впав і зламав табурет, на якому сидів. Цей табурет тепер виставлений у вітрині кафе з написом: «Він спробував і зламав табурет. Спробуйте і ви ». Як не дивно, в кафе немає відбою від відвідувачів.
Мудрий монах вирішив спробувати на собі дію невідомого чагарнику. Коли він приготував відвар з листя і плодів рослини і випив його, то відчув небувалий підйом сил. Ніколи ще настоятелю не доводилося пробувати напою, так ефективно освіжаючого і збудливого людини. Незабаром він не тільки сам пристрастився до нього, а й вирішив поділитися рецептом його приготування з іншими ченцями, нерідко засинає під час довгих нічних молитов. Чудодійний відвар настільки сподобався мешканцям монастиря, що його стали пити щодня. Напій прекрасно стимулював розумову діяльність і дозволяв легко переносити навіть самі монотонні молитви.
Історія ІІ. Зібравшись якось раз за післяобідньої чашкою кави, римське духовенство згадало наймолодшого в бутті католицької церкви Папу Римського Бенедикта Дев'ятого, який був обраний главою Ватикану, коли йому виповнилося лише дванадцять років. Сталося це в XI столітті. Подібних випадків за свою історію католицьке духовенство не знало.
Досить швидко слава про чудовому відварі поширилася далеко за межі монастиря. Ця історія сталася в провінції Каффа, розташованої на південно-заході Ефіопії. Саме тому, в пам'ять про неї, насіння, дерево і виготовляється напій стали називати «кава». Спочатку кава вважалася мало не елітним продуктом, і його могли дозволити собі тільки заможні люди. Однак з часом він міцно увійшов в ужиток навіть простих арабів.
Історія ІІІ, яка сталася в Швеції в XVIII столітті.Король Густав III вирішив помирити своїх підданих, які постійно сперечалися між собою про те, корисний кави або шкідливий. Мудрий правитель наказав замінити смертну кару двох братів-близнюків на довічне ув'язнення. Братам вирішили створити однаково хороші умови і одному з них давати щодня велику порцію кави, а іншому — таку ж порцію чаю. За засудженими спостерігали два професори-медика, які повинні були констатувати стан здоров'я братів. Засуджених посадили у фортецю. Весь двір в нетерпінні чекав, чим же закінчиться цей експеримент. Навіть важливі вельможі цікавилися, як там почуваються брати-злочинці.
Минали дні, тижні, йшли роки. Не виконавши доручень короля, помер один з професорів, потім за ним послідував і другий. В одній з жарких битв склав голову і сам король. Брати встигли постаріти, але продовжували систематично пити каву і чай. А смерть, як би в насмішку над противниками кави і чаю, змушувала себе чекати. Нарешті, в 83-річному віці помер засуджений, що пив чай; декількома роками пізніше помер його брат, що пив каву.
Історія ІV. Сталася вона на початку XVIII століття, саме в цей час французи і голландці почали розводити каву в своїх південно-африканських колоніях, у Французькій і Голландської Гвіані. При цьому вони суворо стежили за тим, щоб саджанці ніхто не перевіз в приналежну в той час Португалії Бразилію. А за спробу викрадення саджанців простим людям загрожувала смертна кара.
Довгий час межа, що розділяє дві Гвіани, що не була чітко промаркована. Між французами і голландцями постійно відбувалися зіткнення через землю.Одного разу для вирішення одного з таких суперечок як незалежний суддя французи і голландці вирішили запросити високопоставлена особа з Бразилії, сеньйора Франсіско ді Маллен Палхета.
З життя великих
Приїхавши до Голландії, Петро I оселився в будинку торговця і бургомістра Амстердама. Тут прийнято було кожен день випивати по чашці кави. Спочатку царю не сподобався гіркуватий смак і специфічний аромат напою. Однак, випивши чашечку і відчувши раптом підйом життєвих сил, Петро гідно оцінив його чудове вплив. Після повернення в Росію цар в наказовому порядку запровадив кави в вживання. Цей ароматний напій подавали навіть відвідувачам кунсткамери.
Одного разу Анна Іванівна мило розмовляла в колі своїх придворних дам в очікуванні, коли їй подадуть чашечку кави. Слуги внесли кавник. Однак напій виявився настільки погано приготованим, що його неможливо було не тільки пити, але навіть взяти в рот. Виявилося, що кава варила нова кухарка, що замінила хвору подругу. Знаючи круту вдачу цариці, що провинилася кинулася їй в ноги і поскаржилася, що ніхто толком не знає, як готувати каву, тому вона і не змогла зварити його, як слід. Анна Іванівна, звичайно ж, покарала недбайливу куховарку, але сама розпорядилася, щоб у друкованих виданнях «Економічний магазин» і «Загальне і повне домоведення»
Про каву писали драми і комедії, складали поеми та оди, співали пісні. Навіть кав'ярні з часом перетворилися на своєрідні клуби, де передавалися останні політичні новини, вимовлялися полум'яні революційні мови. У Парижі, Лондоні та інших містах були відкриті літературні кав'ярні, що зробили великий вплив на французьку і англійську літературу XVIII століття. У літературних кав'ярнях Парижа Вольтер і Руссо писали свої безсмертні твори. Постійним відвідувачем кафе, великим любителем і знавцем кави був Віктор Гюго.
Олександр Дюма був дуже веселим, життєрадісним людиною. У нього в будинку часто збиралися гості. Після рясного частування і приємної розмови до столу обов'язково подавали чудово звареної кави і кілька пляшок коньяку, який кожен з гостей до смаку додавав в каві.
Коли діви пішли, селянин вирішив і собі приготувати відвар з цих плодів. Випивши його, він відчув у тілі дивну легкість, всю його втому як рукою зняло, він став бадьорим і сильним, як ніби-то не працював вчора до знемоги і не провів безсонну ніч, спостерігаючи за велетнями з-за кущів.
Повернувшись у село, селянин, звичайно ж, розповів все односельцям, які побажали на собі спробувати дію невідомого напою. Незабаром кава міцно зайняв місце в серці єменців, більш того, він став національною гордістю цієї держави. Навіть сам процес приготування напою перетворився в певний обряд. Далі кави завоювало популярність спочатку на Сході, а потім і в усьому світі.
Жан Жак Руссо славився своїм вишуканим гастрономічним смаком.Він вважав за краще на вечерю пити чашку гарячої кави, додавши в нього часточку лимона.
Ернест Теодор Амадей Гофман був упевнений, що твір не може вийти поганим, якщо перед його написанням випити доброї кави, тому напій він вважав за краще варити сам, не довіряючи цей «ритуал» нікому.
Великий любитель кави Хорхе Луїс Борхес стверджував, що холодну каву настільки відрізняється від гарячого, що кава це вже назвати не можна. Після того як він осліп, за його словами, ніщо не приносило йому такого задоволення, як аромат свіжозвареної кави.
Французький письменник Оноре де Бальзак був великим любителем кави — випивав по 50-60 чашок в день і якось раз підрахував, що, створюючи одне зі своїх творів, випив три тисячі чашок кави.
«Ранковий світло, запах кави… нічим не зіпсований день ...», — так говорить Харукі Муракамі. До речі, у Муракамі є і протипохмільні рецепт пов'язаний з кавою. Він радить вранці прийняти холодний душ, розігрітися п'ятнадцятихвилинної зарядкою і випити дві чашки кави.
Харукі взагалі вважає, що земля — НЕ куля, а кавовий столик. Необхідно відкинути думки про гравітації і зміні часових поясів. Світ — це просто кавовий столик, створений з можливостей. І вибір надано виключно кожному з нас.
Ранок кожної людини починається з улюбленого заняття, яке бадьорить і задає тон на весь робочий день. У кожного своя рутина, але, як показують наукові дослідження, багато людей починають свій день з чашки хорошої кави.Даний напій встиг завоювати серця мільйонів людей в усьому світі і зараз любителі кави варіюють способи прийняття улюбленого напою за допомогою різноманітних рецептів. Заварюючи свій улюблений напій, ми не завжди замислюємося про те, наскільки великою є індустрія кави в усьому світі і наскільки сильно вона впливає на життя людей з різних континентів.
Слід пам'ятати, що кава — це насправді не просто напій, це традиція, культура, мистецтво.
на завершення хочеться побажати всім любителям кави незвичайного еспресо як в книзі любителя кави Харукі Муракамі з «оксамитовою міцністю від якої приємно поколює долоні»…
https: // www .qualitylife.com.ua / legendy-o-kofe

Переклала на українську мову 5.10.21

 

Прочли стихотворение или рассказ???

Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.

И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!

 

0
12:10
267
RSS
Нет комментариев. Ваш будет первым!