РАССКАЖИ

Расскажи, я снова послушаю
Про характер дикого Севера.
Для меня — ландшафты не лучшие.
Для тебя — привычны, наверное.

Как всегда, без лишнего пафоса
Проведи тайгой и болотами,
Поделись в палатке запасами,
Хлопнем водки сиплыми глотками.

Посмотрю, как пальцы шершавые
Греешь кружкой чая горячего.
Как влезаешь в спальник пошагово,
Чтобы зря тепло не растрачивать.

Взвоет утром зло и надсажено
Вездеход, проснувшийся затемно,
Повезёт по северным саженям,
Где колдобины обязательны.

Лаконичный слог твоей памяти
Наложу на кадры киношные.
И, смеясь над приступом паники,
Отвлеку от снежного крошева.

И опять вернёмся в законное
Безмятежье комнатных тапочек.
Пошепчусь попозже с иконами,
Что разлук уже предостаточно.

В тишине задумчивой комнаты
Свежий чай по чашечкам поровну.
Но пугаюсь, глядя, как снова ты
Греешь пальцы чашкой фарфоровой.

 

Прочли стихотворение или рассказ???

Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.

+5
22:47
1120
22:37
+1
Ольга, слог у Вас изумительный — лёгкий, живой, красочный. Рифмы свежие, не избитые. Образы яркие. Читать — одно удовольствие. Так достоверно и реалистично описаны романтика и трудности крайнего Севера, которые снова и снова зовут мужчину в дорогу. И как трогательно Вы сумели всего несколькими строчками передать тревогу любящей женщины за своего милого, и усталость от разлук, и бесконечность ожидания, и надежду, что наконец-то он вернулся насовсем. Оля, браво, дорогая!
Как трудно благодарить, когда столько хороших слов. Спасибо мало, надо бы расцеловать, гладя в глаза с благодарностью. Так что, давайте я Вас в щёки расцелую! kiss kiss kiss
18:26
+1
Понравилось, навеяло воспоминания о жизни на Севере (в Магаданской области 16 лет)!
Розкажи Которова Ольга

Розкажи, я знову послухаю

Про характер дикої Півночі.
Для мене — ландшафти не найкращі.
Для тебе — звичні, напевно.

Як завжди, без зайвого пафосу
Проведи тайгою і болотами,
Поділися в наметі запасами,
Вип'ємо горілки сиплими ковтками.

Подивлюсь, як пальці шорсткі
Грієш кухлем чаю гарячого.
Як влізаєш в спальник покроково,
Щоб дарма тепло не розтрачувати.

Завиє вранці зло і надсажено
Всюдихід, який прокинувся затемна,
Повезе по північних сажням,
Де вибоїни обов'язкові.

Лаконічний стиль твоєї пам'яті
Накладу на кадри кіношні.
І, сміючись над нападом паніки,
Відверну від снігового кришива.

І знову повернемося в законне
Безтурботнє кімнатних тапочок.
Пошепчу пізніше з іконами,
Що розлук вже предостатньо.

У тиші задумливою кімнати
Свіжий чай по чашках порівну.
Але лякаюся, дивлячись, як знову ти
Грієш пальці чашкою порцеляновою.
Переклала на українську мову 23.02.19 17.14

Спасибо.
Браво, Ольга!
Благодарю Вас, Анатолий! Очень-очень приятно.