Земляничные поляны
Бой замолкал. Всё глуше были звуки
той каконады, что вспугнула птиц.
Деревья разметали ветви — руки,
чужой бронёй поверженные ниц.
Бой затихал. За дальним косогором
дымился танк, уже не видно чей.
И третий взвод, с израненным майором,
переходил вброд небольшой ручей.
Разрывами встревоженные птахи
вернулись в лес, ища остатки гнёзд.
А он лежал, в распахнутой рубахе,
как-будто бы к земле сырой прирос.
Как-будто утомился, на мгновенье
забыв про грохот, вой снарядов, крик.
А на губах искусанных свеченье -
как алый сок поспевших земляник.
Он видел мать с лукошком, полным ягод.
Он помнил запах и медвяный вкус,
и как крестил в селе на Пасху дьякон,
и как шептал уверенно: «Вернусь...»
Застыло небо и умолкли птицы -
так, словно смерть их прервала полёт...
А кровь бойца, что по траве струится,
здесь снова земляникой прорастёт...
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
Бій замовкав. Все тихіше були звуки
тієї канонади, що сполохнула птахів.
Дерева розметали гілки — руки,
чужою бронею повалені ниць.
Бій затихав. За дальнім косогором
димився танк, вже не видно чій.
І третій взвод, з пораненим майором,
переходив убрід невеликий струмок.
Розривами стривожені птахи
повернулися в ліс, шукаючи залишки гнізд.
А він лежав, в розхристаній сорочці,
ніби-то до землі сирої приріс.
Наче втомився, на мить
забувши про гуркіт, виття снарядів, крик.
А на губах покусаних свічіння -
як червоний сік стиглих суниць.
Він бачив матір з кошиком, повним ягід.
Він пам'ятав запах і медовий смак,
і як хрестив в селі на Великдень диякон,
і як шепотів впевнено: «Повернуся ...»
Застигло небо і замовкли птиці -
так, немов смерть їх перервала політ…
А кров бійця, що по траві зтікає,
тут знову суницею проросте…
Переклала на українську мову 12.05.20 9.09