Сонет

Вже падолист закінчив свою справу,
А вітер бавиться останнім цим листком,
Тепло й мороз поєднує містком,
І падають осінні сльози в сонні трави.

Уже прощається осінній теплий вечір
І в даль супає тихо уночі
Та й не верта, хоч зви, а хоч змовчи,
Берези холодом і сном огортуючи плечі.

Уже заплакало від жалю стиха небо,
Не чутно вже, як квилять журавлі
І не помітний змах крила вгорі...
Невже пташині висоти й блакиті більш не треба?..

Уже панує осінь-Королева на землі...
Але і Королеви… жаль мені..