На ветках растрепались кружева
На ветках растрепались кружева
Снежинок первых, вестников метелей.
И стайки беспокойных свиристелей -
Как звёзды накануне Рождества -
Усыпали уснувший белый сад.
Дрова трещат. Чуть скрипнет половица.
Мурлыкнет кот… На миг остановиться,
Замедлить бег, попав под снегопад.
И, словно бусы из кистей рябин,
Собрать на нить свои воспоминанья
И наблюдать, как будет мирозданье
Грядущих дней бросать нам серпантин...
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
На гілках розтріпалися мережива
Сніжинок перших, вісників хуртовин.
І зграйки неспокійних омелюх
Як зірки напередодні Різдва
Всипали заснувший білий сад.
Дрова тріщать. Трохи рипнула мостина.
Муркне кіт… На мить зупинитися,
Уповільнити біг, потрапивши під снігопад.
І, немов намисто з грод горобини,
Зібрати на нитку свої спогади
І спостерігати, як буде світогляд
Прийдешніх днів кидати нам серпантин…
Переклала на українську мову 18.02.19 18.35
И на душе покой и умиротворение…
Спасибо, очень понравилось!
Завея будзе — снежная канва
Калмаціцца на яблынях і слівах.
Чародкі амялушак мітуслівых -
Як зоркі напярэдадні Раства -
Асыпаліся ў сонны белы сад.
Масніца рыпне. Затрашчыць паленне.
Мурлыкне кот… Спыніцца на імгненне,
Суцішыць крок, папаўшы ў снегапад.
Бы пацеркі з рабіны, пакрысе
На нітку нанізаць свае ўспаміны
Ды назіраць, якія серпанціны
Наступных дзён сусвет нам паднясе…