Перевод стихотворения Александра Олеся

Заходить сонце

Праворуч – сонце і пожежі!

Палають гір високих вежі,

Палають хвилі вогняні,

І хмари в димі і огні.

Ліворуч – сиза казка ночі,

Чиїсь ласкаві ніжні очі,

Чиїсь зітхання, шелест, шум,

І тихий стогін, тихий сум.

Ліворуч – місяць ллє проміння,

І на воді горить каміння…

Ліворуч – місяць іскри ллє,

Мов в небі золото кує.

Ліворуч – місяць сплів мережку

І застилає нею стежку,

Мов зараз буде в млі ясній

Цариця ночі йти по ній.

… Погасли хвилі, гори, хмари, –

І над землею в’ються чари,

І над землею в’ються сни…

Забудься, серце, і засни…

Італія. 1913

Заходит солнце

Направо – солнца жар в накале:

Пылают гор высоких скалы,

Пылают волны огневые,

И в дымке тучи кучевые.

Налево – сказка сизой ночи.

А где-то ласковые очи,

А где-то вздох и веток хруст,

И тихий стон, и чья-то грусть.

Налево – свет луны искрится,

Она – волшебная жар-птица.

Налево – льёт луна лучи,

И на воде бурлят ключи.

Сплела луна в тени « рогожку»

И ею выстлала дорожку,

Чтоб в этой величавой мгле

Царица ночи шла по ней.

…Погасли вод, гор, туч пожары, -

И над землёю вьются чары,

И над землёю вьются сны…

Умолкни сердце – и усни…