Кеннет Грэм (1859-1932). «Ветер в ивах»

Кеннет Грэм (1859-1932). «Ветер в ивах»

Кеннет Грэм (1859-1932) родился в столице Шотландии, городе Эдинбурге. Вскоре его отцу предложили должность шерифа в графстве Аргайл, и семья перебралась на Западное побережье Шотландии. Кеннету едва исполнилось 5 лет, когда умерла его мать. После этой утраты отец Кеннета пристрастился к алкоголю, а его самого вместе с братьями и сестрами взяла на воспитание бабушка. Грэм блестяще окончил школу при Оксфорде, однако продолжить обучение в самом университете не смог. Его опекун (родной дядя) не захотел выделить средства на обучение. Вместо этого он устроил будущего писателя в Банк Англии мелким клерком. Кеннет Грэм работал банковским служащим почти 30 лет, вплоть до 1907.

В банке Грэм сделал блестящую карьеру: он начал службу простым клерком, а в 1898 году, в сравнительно молодом возрасте, стал управляющим делами банка.

В 1903 году случился инцидент, сильно повлиявший на душевное состояние Грэма. Утром 24 ноября в банк вошел странный посетитель, который попросил позвать управляющего. Как выяснилось в дальнейшем, посетителем был психически неуравновешенный социалист по имени Джордж Робинсон. Глава банка, Аугустус Превост, отошел от дел несколько лет назад, поэтому к посетителю вышел Кеннет Грэм. Робинсон достал пистолет и несколько раз выстрелил в Грэма. Ни одна пуля не попала в цель, работники банка схватили Робинсона и вскоре он был отправлен в психлечебницу в смирительной рубашке.

В 1908 году Грэм ушел из банка, сославшись на плохое здоровье. Несмотря на активный образ жизни, любовь к спорту и пешим прогулкам в сельской местности, Грэм часто болел — сказывались последствия лихорадки, перенесенной в детстве.

В этот период он написал несколько историй о детях-сиротах, которые были опубликованы в составе сборников «Золотые годы» и «Дни мечты». Сегодня эти книги мало известны, их затмила слава сборника «Ветер в ивах». Однако в 1941 году компания «Дисней» выпустила мультфильм по его сказке о ленивом драконе из сборника «Дни мечты».

Писательский талант не всем приносит счастье. Кеннет Грэм, биография которого весьма трагична, знает это лучше других. В 1897 году он познакомился с Элспет Томпсон, двумя годами позже женился на ней. Вскоре у них родился ребенок Алистер. Мальчик был слеп на один глаз и очень слаб здоровьем.

Когда Алистеру исполнилось 4 года, Кеннет стал рассказывать сыну сказки на ночь. В основном это были истории из жизни чванливой жабы по имени Жабб с берегов реки Темзы. В том же году писатель уехал в отпуск, где в одиночестве предался сочинению рассказов о приключениях соседей Жабба — Крота, Крыса и Выдра. Сыну он их отсылал в письмах. Все эти рассказы вместе сложились в повесть для детей о старой доброй Англии, которую автор назвал «Ветер в ивах».

Грэм задумал опубликовать книгу в США, но поначалу ни одно издательство не пожелало взяться за эту работу. Лишь через несколько лет, в 1908 г., когда Грэм был уже на пенсии, английское издательство «Метуэн и К;» согласилось напечатать «Ветер в ивах». Критика книги оказалась более чем скверной. Тем более ошеломляющей стала реакция на нее читателей. Книгу буквально сметали с полок книжных магазинов. У героев повести сразу появилось множество поклонников. И главным серди них следует назвать президента США Теодора Рузвельта. Посетив в 1910 г. Оксфорд, он пожелал встретиться лишь с Редьярдом Киплингом и Кеннетом Грэмом.

Как обычно, читатели и издатели требовали от автора продолжения, но писатель с этим не торопился. А потом ему было уже не до того. Алистер подрос и поступил в Оксфорд. Там же стало ясно, что он не гений, а заурядный уродливый калека с весьма ограниченным умом. На втором курсе молодой человек окончательно осознал свою несостоятельность и 7 мая 1920 г. бросился под поезд. Так бывает с глубоко эгоистичными, самовлюбленными особами. Родителям из уважения сообщили, что сын их погиб случайно.

С этого времени Кеннет вообще прекратиллитературную деятельность, стал скрываться от людей. 4 года они с женой провели в Италии, не желая с кем-либо общаться. В 1924 Грэмы переехали в домик на краю городка Пангбурн в Беркшире. Там и доживали свой век.

В 1930 году Алан Милн написал по мотивам «Ветра в ивах» пьесу для детей, которая в англоязычных странах по сей день остается одной из самых популярных. Слава сраженного горем писателя возрастала с каждым годом.

Кеннет Грэм умер 6 июля 1932 года в Пангбурне

Книга «Ветер в ивах», принесшая автору мировую славу, была написана для маленького Алистера. Несколько лет Кеннет Грэм сочинял истории о приключениях мистера Тоуда (жаба), Крота, Барсука. Когда историй накопилось достаточно много, автор объединил их в книгу «Ветер в ивах». Она была опубликована в 1908 году. Героями сказки «Ветер в ивах» являются пять персонажей:

Дядюшка Рэт — это водяная крыса. Живет он на берегу реки и является в книге образцом рассудительности. В начале книги он более консервативен, предпочитает спокойствие, но позже и в нем открывается склонность к созерцательности.

Мистер Крот – кажется полной противоположностью дядюшки Рэта. Его смелость граничит с беспечностью, а доброта с наивностью, он открыт для всего нового и жаждет приключений.

Мистер Тоуд (жаба) – это типичный хвастливый богач. В первых главах книги он отталкивает своей глупостью, хитростью и самовлюбленностью. В конце книги он открывается перед читателем с другой стороны. Оказывается, что он в глубине души добр и талантлив.

Мистер Барсук – как и дядюшка Рэт, производит впечатление мудрого и серьезного персонажа, но его суровость и в некоторых моментах напыщенность, скорее, отталкивают, чем привлекают.

В целом книга «Ветер в ивах» — это гимн природе, родным краям и дальним странствиям. Неторопливо развивая повествование, Кеннет Грэм учит замечать прекрасное в самых обычных вещах, радоваться каждому времени года. Природа, по авторской задумке, может стать прекрасным учителем. Каждый герой к концу книги извлекает собственный урок и становится мудр. Но эта книга — не просто детская сказка. Под видом животных выведены в рассказах типичные представители английского общества рубежа XIX-XX веков.

Кеннет Грэм отправил сказочную повесть одному верному ценителю своего творчества. Им был сам президент США Теодор Рузвельт. Он высоко отозвался о книге и поспособствовал её публикации в Америке. Другим человеком, выступавшим в защиту «Ветра в ивах», был английский писатель Алан Александр Милн. Он стремился популяризировать эту смешную, добрую и умную книгу. Милн переделал её в музыкальную пьесу «Тоуд из Тоудхолла», которая стала пользоваться большим успехом. Первый спектакль состоялся в Лондоне в 1929 г.

Повесть «Ветер в ивах» состоит из 12 самостоятельных эпизодов. Хотя произведение на первый взгляд оставляет впечатление некоторой фрагментарности, развитие сюжета продумано и логично. Первые главы, рассказывающие о жизни на берегу Реки и в прилегающих к ней Дремучем лесу и полях, знакомят читателей с четырьмя главными героями — Кротом, водяной крысой по имени Рэт, Жабой (мистером Тоудом) и Барсуком. Кеннет Грэм наделил своих персонажей человеческой речью и чувствами, хотя им присущи и звериные повадки. Животные гуляют, беседуют, ходят друг к другу в гости, устраивают пикники и банкеты. Кеннет Грэм не случайно сделал основных персонажей животными. Писатель, пронёсший любовь к природе через всю жизнь, говорил о замысле книги так: «Что до животных, то я написал о тех, кого я знал, в «Ветре в ивах», ибо в качестве их друга чувствовал какой-то долг по отношению к ним. Каждое животное инстинктивно живёт в согласии со своей природой. А потому оно живёт мудро, обнаруживая превосходство по отношению к людской традиции. Животные никогда не поддаются искушению изменить своей природе. Другими словами, животные никогда не лгут. Все животные не лицемерят, все животные правдивы, а потому являются, в согласии со своей природой, красивыми и добрыми».

У каждого из главных героев-друзей ярко выраженный характер. Крот отличается скромностью, наивностью и любознательностью. Рэт — добродушный романтик и поэт. Барсук предстаёт строгим и мудрым наставником. А мистер Тоуд воплощает в себе такие черты, как хвастовство, расточительность и самодовольство. Но друзья любят его, несмотря ни на что, и Кеннет Грэмвсегда готовы прийти на помощь.

Кеннет Грэм умело варьировал повествование: для «Ветра в ивах» характерны переходы от гротескной комедии к пасторальной идиллии, от комедийных приключений к созерцательной задумчивости. В главах, посвящённых автомобильным авантюрам мистера Тоуда, явственно прослеживается влияние плутовского романа XVIII в.

Сказочная повесть «Ветер в ивах», пусть и не сразу, принесла Кеннету Грэму заслуженную славу, и вскоре стала считаться классикой детской литературы. Но, несмотря на успех, писатель практически полностью прекратил литературную деятельность.

В 1958 г. «Ветер в ивах» получил престижную американскую премию «Полка Льюиса Кэрролла» («Lewis Carroll Shelf Award»), которой награждают книги, достойные находиться на одной полке с «Алисой в Стране чудес» и «Алисой в Зазеркалье» Льюиса Кэролла.

Популярность «Ветра в ивах» была столь велика, что уже к 1951 г. книга выдержала около 100 изданий. Сказочная повесть Кеннета Грэма была переведена на множество языков и полюбилась как юным, так и взрослым читателям. Детей привлекают главы о похождениях мистера Тоуда. А взрослым близка лирико-философская сторона произведения.

Кеннет Грем (1859-1932) народився в столиці Шотландії місті Единбурзі. Незабаром його батькові запропонували посаду шерифа в графстві Аргайл, і сім'я переїхала на Західне узбережжя Шотландії. Кеннету ледь виповнилося 5 років, коли померла його мати. Після цієї втрати батько Кеннета пристрастився до алкоголю, а його самого разом з братами і сестрами взяла на виховання бабуся. Грем блискуче закінчив школу при Оксфорді, проте продовжити навчання в самому університеті не зміг. Його опікун (рідний дядько) не захотів виділити кошти на навчання. Замість цього він влаштував майбутнього письменника в Банк Англії дрібним клерком. Кеннет Грем працював банківським службовцям майже 30 років, аж до 1907.

У банку Грем зробив блискучу кар'єру: він почав службу простим клерком, а в 1898 році, у порівняно молодому віці, став керуючим справами банку.

У 1903 році стався інцидент, сильно вплинув на душевний стан Грема. Вранці 24 листопада у банк увійшов дивний відвідувач, який попросив покликати керуючого. Як з'ясувалося в подальшому, відвідувачем був психічно неврівноважений соціаліст по імені Джордж Робінсон. Глава банку, Аугустус Превост, відійшов від справ кілька років тому, до відвідувача вийшов Кеннет Грем. Робінсон дістав пістолет і кілька разів вистрілив у Грема. Жодна куля не влучила в ціль, працівники банку схопили Робінсона і незабаром він був відправлений до психлікарні в гамівній сорочці.

У 1908 році Грем пішов з банку, пославшись на погане здоров'я. Незважаючи на активний спосіб життя, любов до спорту і пішим прогулянкам в сільській місцевості, Грем часто хворів — позначалися наслідки лихоманки, перенесеної в дитинстві.

В цей період він написав кілька історій про дітей-сиріт, які були опубліковані у складі збірок «Золоті роки» і «Дні мрії». Сьогодні ці книги мало відомі, їх слава затьмарила збірки «Вітер у вербах». Однак у 1941 році компанія «Дісней» випустила мультфільм за його казці про ледачому дракона із збірки «Дні мрії».

Письменницький талант не всім приносить щастя. Кеннет Грем, біографія якого досить трагічна, знає це краще за інших. В 1897 році він познайомився з Елспет Томпсон, двома роками пізніше одружився на ній. Незабаром у них народилася дитина Алістер. Хлопчик був сліпий на одне око і дуже слабкий здоров'ям.

Коли Алистеру виповнилося 4 роки, Кеннет став розповідати синові казки на ніч. В основному це були історії з життя бундючної жаби по імені Жабб з берегів річки Темзи. У тому ж році письменник виїхав у відпустку, де в самоті віддався твору розповідей про пригоди сусідів Жабба — Крота, Щур і Видра. Синові він відсилав їх в листах. Всі ці розповіді разом склалися в повість для дітей про старої доброї Англії, яку автор назвав «Вітер у вербах».

Грем задумав опублікувати книгу в США, але спочатку жодне видавництво не побажало взятися за цю роботу. Лише через кілька років, у 1908 р., коли Грем був уже на пенсії, англійське видавництво «Метуэн і До;» погодився надрукувати «Вітер у вербах». Критика книги виявилася більш ніж скверною. Тим більш приголомшливою стала реакція на неї читачів. Книгу буквально змітали з полиць книжкових магазинів. У героїв повісті відразу з'явилося безліч шанувальників. І головним серед них слід назвати президента США Теодора Рузвельта. Відвідавши в 1910 р. в Оксфорді, він побажав зустрітися лише з Редьярдом Кіплінгом і Кеннетом Гремом.

Як зазвичай, читачі та видавці вимагали від автора продовження, але письменник з цим не поспішав. А потім йому було вже не до того. Алістер підріс і вступив в Оксфорд. Там же стало ясно, що він не геній, а пересічний потворний каліка з вельми обмеженим розумом. На другому курсі молодий чоловік остаточно усвідомив свою неспроможність і 7 травня 1920 р. кинувся під поїзд. Так буває з глибоко егоїстичними, самозакоханими особами. Батькам з поваги повідомили, що їх син загинув випадково.

З цього часу Кеннет взагалі прекратиллитературную діяльність, став ховатися від людей. 4 роки вони з дружиною провели в Італії, не бажаючи з ким-небудь спілкуватися. У 1924 Грэмы переїхали в будиночок на краю містечка Пангбурн в Беркширі. Там і доживали свій вік.

У 1930 році Алан Мілн написав за мотивами «Вітру у вербах» п'єсу для дітей, яка в англомовних країнах донині залишається однією з найпопулярніших. Слава убитого горем письменника зростала з кожним роком.

Кеннет Грем помер 6 липня 1932 року в Пангбурне

Книга «Вітер у вербах», що принесла авторові світову славу, була написана для маленького Алістера. Кілька років Кеннет Грем складав історії про пригоди містера Тоуда (жаба), Крота, Борсука. Коли історій накопичилося досить багато, автор об'єднав їх у книгу «Вітер у вербах». Вона була опублікована в 1908 році. Героями казки «Вітер у вербах» є п'ять персонажів:

Дядечко Рет — це водяний щур. Живе він на березі річки і є в книзі взірцем розсудливості. На початку книги він більш консервативний, віддає перевагу спокій, але пізніше і в ньому відкривається схильність до споглядальності.

Містер Кріт – здається повною протилежністю дядечка Рета. Його сміливість межує з безпечністю, а доброта з наївністю, він відкритий для всього нового і жадає пригод.

Містер Тоуд (жаба) – це типовий хвалькуватий багач. У перших розділах книги він відштовхує своєю дурістю, хитрістю і самозакоханістю. В кінці книги він відкривається перед читачем з іншого боку. Виявляється, що він у глибині душі добрий і талановитий.

Містер Борсук – як і дядечко Рет, справляє враження мудрого і серйозного персонажа, але його суворість і в деяких моментах пихатість, швидше, відштовхують, ніж приваблюють.

В цілому книга «Вітер у вербах» — це гімн природі, рідних краях і далеким мандрам. Неквапливо розвиваючи оповідання, Кеннет Грем вчить помічати прекрасне у звичайних речах, радіти кожному пори року. Природа, за авторським задумом, може стати чудовим учителем. Кожен герой до кінця книги отримує власний урок і стає мудрий. Але ця книга — не просто дитяча казка. Під виглядом тварин виведені в оповіданнях типові представники англійського суспільства рубежу XIX-XX століть.

Кеннет Грем відправив казкову повість одного вірного цінителю своєї творчості. Ним був сам президент США Теодор Рузвельт. Він високо відгукнувся про книгу і посприяв її публікації в Америці. Іншим людиною, виступав на захист «Вітру у вербах», був англійський письменник Алан Александр Мілн. Він прагнув популяризувати цю смішну, добру і розумну книгу. Мілн переробив її в музичну п'єсу «Тоуд з Тоудхолла», яка стала користуватися великим успіхом. Перший спектакль відбувся в Лондоні в 1929 р.

Повість «Вітер у вербах» складається з 12 самостійних епізодів. Хоча твір на перший погляд залишає враження деякої фрагментарності, розвиток сюжету продумано і логічно. Перші глави, що розповідають про життя на березі Річки і в прилеглих до неї Дрімучому лісі і полях, знайомлять читачів з чотирма головними героями — Кротом, водяний пацюком по імені Рет, Жабою (містером Тоудом) і Борсуком. Кеннет Грем наділив своїх персонажів людської промовою і почуттями, хоча їм притаманні і звірячі повадки. Тварини гуляють, розмовляють, ходять один до одного в гості, влаштовують пікніки і банкети. Кеннет Грем не випадково зробив основних персонажів тваринами. Письменник, проніс любов до природи через все життя, говорив про задум книги так: «Що до тварин, то я написав про тих, кого я знав, в «Вітер у вербах», бо в якості одного відчував якийсь борг по відношенню до них. Кожна тварина інстинктивно живе у згоді зі своєю природою. А тому воно живе мудро, виявляючи зверхність по відношенню до людської традиції. Тварини ніколи не піддаються спокусі змінити своєї природи. Іншими словами, тварини ніколи не брешуть. Всі тварини не лицемірять, всі тварини правдиві, а тому є, у згоді зі своєю природою, гарними і добрими».

У кожного з головних героїв-друзів яскраво виражений характер. Кріт відрізняється скромністю, наївністю і допитливістю.Рет — добродушний романтик і поет. Борсук постає суворим і мудрим наставником. А містер Тоуд втілює в собі такі риси, як хвастощі, марнотратство і самовдоволення. Але друзі люблять його, незважаючи ні на що, і Кеннет Гремвсегда готові прийти на допомогу.

Кеннет Грем вміло варіював розповідь: для «Вітру у вербах» характерні переходи від гротескної комедії до пасторальної ідилії, від комедійних пригод до споглядальної задуми. У розділах, присвячених автомобільним авантюр містера Тоуд, виразно простежується вплив шахрайського роману XVIII в.

Казкова повість «Вітер у вербах», нехай і не відразу, принесла Кеннету Грему заслужену славу, і незабаром стала вважатися класикою дитячої літератури. Але, незважаючи на успіх, письменник практично повністю припинив літературну діяльність.

У 1958 р «Вітер у вербах» отримав престижну американську премію «Полка Льюїса Керролла» ( «Lewis Carroll Shelf Award»), якою нагороджують книги, гідні перебувати на одній полиці з «Алісою в Країні чудес» і «Аліса в Задзеркаллі» Льюїса Керолла.

Популярність «Вітру у вербах» була настільки велика, що вже до 1951 р книга витримала близько 100 видань. Казкова повість Кеннета Грема була переведена на безліч мов і полюбилася як юним, так і дорослим читачам. Дітей залучають глави про пригоди містера Тоуд. А дорослим близька лірико-філософська сторона твору.

Переклала  на українську  мову 7.02.20 15.32