Захожу на сайт ежедневно, хорошая организация, веет теплом, добротой. Все интересно, познавательно, недостаточно времени, чтобы все прочесть. Возможно периодически, по возможности, направлять на ел. почту членам сайта для ознакомления «Самое популярное и читаемое на сайте», с уважением и наилучшими пожеланиями Тамара.
Елена! Дискуссия интересная, жизненная, поучительна! Понравилось Ваше стихотворение, перевела на украинский язык 20.02.20 20.02
Любов знайома мені не з чуток — я з дитинства дуже влюблива була. Писала рядки жваві хлопчакам і «своїм хлопцем» серед них мала славу. Любов кружляла голову весною, кидала у вікна перші квіти, зносила дах, випікала спекою, зализувала рани, як коти… Вривалася в будинок, кружляла зимовим холодом, всім забобонам йшла наперекір. І нас, як в храмі, обвінчала з чоловіком в Тетянин день, у Воробйових гір… Вона була шампанським в «Кир Роялі» і витриманою стала, як портвейн. На міцність стільки раз її катували, намагаючись вигнати, немов отруту з вен. Вона могла і бачити, і руйнувати, будити світанком і томити, як ніч. Любов перекроїла плоть і душу, давши копію мою — малятко доньку… І ось здавалося, що іншої не буде, що нам знайомі правила гри — мені без того доля на крихкому блюді вже піднесла свої дари… Але людині властиві бажання, і хтось третій дивиться наші сни, щоб потім шепнути їх всесвіту А задум його неможливо пояснити. І ти зірвешся під кінець року вдалину захопливим трепетним крилом, крізь кілометри, страхи, негоди, щоб нова любов увійшла в твій будинок. Зовсім не та — адже образ не був чітким. Але поглядом із під чола обпече, витре свій носик грязною ручкою, потім обійме, мамою назве… І розірве на дрібні частинки колишні уявлення про любов. Так — до ознобу — дикі вовчиці оберігають малюків своїх. Так — спалахом яскравим — весняна гроза звільняє душу від кайданів… Він виросте, зірветься з гнізда — і з ним моя остання любов…
Этот рассказ взят из Дневник ninona, я только перевела. На украинском ранее написаны стихи и рассказы, они есть на страничке. Доброго дня, удачи, творческих успехов!
Не люблю хитрецов, Не умею хитрить. Не могу дурака Похвалой одарить.
Не умею молчать, Если сердце кипит. Не меняю на выгоду Горьких обид.
Можно хлеба краюху Делить пополам. Половину души Никому не отдам.
Отдавать – так уж всю, Без остатка, до дна. Потому что, как жизнь, Неделима она.
Не люблю хитрецов, Не умею хитрить. Что подумал о ком-то, Могу повторить.
Всё могу повторить, Глядя прямо в глаза. Если б так же всегда Поступали друзья… Андрей Дементьев 1978 Перевела на украинский язык 17.02.20 14.45 «Не люблю хитрунів ...»
Не люблю хитрунів, Не вмію хитрувати. Не можу дурня Похвалою обдарувати.
Не вмію мовчати, Якщо серце кипить. Не міняю на вигоду Гірких образ.
Можна хліба окраєць Ділити навпіл. Половину душі Нікому не віддам.
Віддавати — так вже всю, Без залишку, до дна. Тому що, як життя, Неподільна вона.
Не люблю хитрунів, Не вмію хитрувати. Що подумав про когось, Можу повторити.
Все можу повторити, Дивлячись прямо в очі. Якщо б так само завжди Поступали друзі… Андрій Дементьєв 1978 Переклала на українською мовою 17.02.20 14.45
Любов знайома мені не з чуток — я з дитинства дуже влюблива була.
Писала рядки жваві хлопчакам
і «своїм хлопцем» серед них мала славу.
Любов кружляла голову весною,
кидала у вікна перші квіти,
зносила дах, випікала спекою,
зализувала рани, як коти…
Вривалася в будинок, кружляла зимовим холодом,
всім забобонам йшла наперекір.
І нас, як в храмі, обвінчала з чоловіком
в Тетянин день, у Воробйових гір…
Вона була шампанським в «Кир Роялі»
і витриманою стала, як портвейн.
На міцність стільки раз її катували,
намагаючись вигнати, немов отруту з вен.
Вона могла і бачити, і руйнувати,
будити світанком і томити, як ніч.
Любов перекроїла плоть і душу,
давши копію мою — малятко доньку…
І ось здавалося, що іншої не буде,
що нам знайомі правила гри — мені без того доля на крихкому блюді
вже піднесла свої дари…
Але людині властиві бажання,
і хтось третій дивиться наші сни,
щоб потім шепнути їх всесвіту
А задум його неможливо пояснити.
І ти зірвешся під кінець року
вдалину захопливим трепетним крилом,
крізь кілометри, страхи, негоди,
щоб нова любов увійшла в твій будинок.
Зовсім не та — адже образ не був чітким.
Але поглядом із під чола обпече,
витре свій носик грязною ручкою,
потім обійме, мамою назве…
І розірве на дрібні частинки
колишні уявлення про любов.
Так — до ознобу — дикі вовчиці
оберігають малюків своїх.
Так — спалахом яскравим — весняна гроза
звільняє душу від кайданів…
Він виросте, зірветься з гнізда — і з ним моя остання любов…
Не люблю хитрецов,
Не умею хитрить.
Не могу дурака
Похвалой одарить.
Не умею молчать,
Если сердце кипит.
Не меняю на выгоду
Горьких обид.
Можно хлеба краюху
Делить пополам.
Половину души
Никому не отдам.
Отдавать – так уж всю,
Без остатка, до дна.
Потому что, как жизнь,
Неделима она.
Не люблю хитрецов,
Не умею хитрить.
Что подумал о ком-то,
Могу повторить.
Всё могу повторить,
Глядя прямо в глаза.
Если б так же всегда
Поступали друзья…
Андрей Дементьев 1978
Перевела на украинский язык 17.02.20 14.45
«Не люблю хитрунів ...»
Не люблю хитрунів,
Не вмію хитрувати.
Не можу дурня
Похвалою обдарувати.
Не вмію мовчати,
Якщо серце кипить.
Не міняю на вигоду
Гірких образ.
Можна хліба окраєць
Ділити навпіл.
Половину душі
Нікому не віддам.
Віддавати — так вже всю,
Без залишку, до дна.
Тому що, як життя,
Неподільна вона.
Не люблю хитрунів,
Не вмію хитрувати.
Що подумав про когось,
Можу повторити.
Все можу повторити,
Дивлячись прямо в очі.
Якщо б так само завжди
Поступали друзі…
Андрій Дементьєв 1978
Переклала на українською мовою 17.02.20 14.45