Замок Маласпина ди Фосдиново

Замок Маласпина ди Фосдиново возвышается к северу от Тосканы между Апуанскими Альпами и побережьем Тирренского моря (Леричи, Чинкве-Терре, Версилия).

Замок Фосдиново (Castello di Fosdinovo) был построен в XI веке и за свою долгую жизнь сменил множество хозяев. На своем веку он повидал разное, его неоднократно захватывали и присваивали себе разные люди. Неизвестно, кто был владельцем замка в XI веке, но, согласно документам, спустя столетие после постройки Фосдиново принадлежал семейству Эрберия, вассалам епископа Луни.

Строительство внушительной крепости, возведенной во владения и обороны примитивного Кастро ди Фосдиново, началось во второй половине XII века.

Spinetta Malaspina (1282-1352) (Victoria and Albert Museum, Londra)

В начале следующего века, в 1317 году замок захватил маркиз Спинетта Маласпина, но прожил в нем захватчик недолго: вскоре после этого Фосдиново был осажден и захвачен кондотьером Каструччо Кастракани, синьором Лукки, и его армией, которая состояла из 1000 рыцарей и 6000 рядовых воинов. В 1334 году, после смерти Кастракани, замок стал собственностью маркизов Маласпина, потомки которых владеют замком до сих пор.

В 15-17 вв. замок достраивался и перестраивался. Внутри был построен дворец относящийся к эпохе Возрождения. В стенах замка бывал и сам Данте, который описывал круги ада, вдохновляясь видом похоронных процессий из галереи.

Ну, а с середины 19 века, до 1946 в Маласпене была тюрьма, “Бастилия месье, увы Бастилия”

Сегодня замок состоит из четырехугольного плана с четырьмя ориентированными круглыми башнями, полукруглым бастионом, двумя внутренними дворами (один центральный), проходами над крышами, висячими садами, лоджиями и террасами.

Ранее защищенный подъемным мостом, вход открывается в небольшой внутренний двор, где располагались оборонительные пушки, с колонной из романского мрамора, поддерживающей верхние лоджии.

Отсюда начинаются широкие лестничные пролеты (вы ходили туда с лошадьми), которые ведут в большой центральный двор.

Внутри дворца расположена выставка современного искусства

Затем идем в более старую часть замка 12-13 века постройки. Кстати, кладка кирпичная. Итальянцы явно не парились, наверное устроили печь для обжига глины прямо на месте строительства.

Через элегантный ренессансный портик с каменными колоннами, вы входите в комнаты замка, меблированные и украшенные фресками в конце 1800-х годов: прихожая, столовая с большим камином восемнадцатого века из керамики 17-го века, Тронный зал, комната Данте, большой зал с прилегающими жилыми комнатами и комната ловушек с комнатой пыток внизу. Из тронного зала небольшая лестница ведет к патрульным проходам и зубчатой башне.

Замок сегодня — это музей, культурный центр, занимающийся производством и распространением современного искусства, резиденция художников и писателей, а также небольшой уютный и очаровательный отель типа «постель и завтрак».

Первым, кого назвали Маласпиной, был Альберто, прямой потомок Оберто, прародителя благородной и прославленной семьи Обертенги (945 г. н.э.). Теории и легенды потрачены впустую на происхождение этого имени. Один из них, проиллюстрированный на картине, сохранившейся в комнате замка, прослеживает ее происхождение до 540 года нашей эры, когда молодой знатный Ачино Марцио отомстил за смерть своего отца, упидев во сне короля франков Теодоберто и нанес ему удар в горло шип Отчаянный крик короля «Ах! mala spina! »породили фамилию и, позднее, семейный девиз« Sum mala spina bonis, sum bona spina malis ».

В 1221 году семья Маласпина делится на две ветви: Маласпина делло Спино Секко и Маласпина делло Спино Фиорито. Последний завладеет, среди прочего, вотчиной Фосдиново и его замком, где в 1306 году будет размещен Данте Алигьери, большой друг семьи Маласпина. До сих пор замок принадлежит семье Маласпина.

О Фосдиново, как и о многих средневековых замках, ходят легенды. Например, говорят, что замок некогда посещал Данте Алигьери. Другая легенда рассказывает о том, что невеста Ипполито Маласпина, маркиза Кристина Аделаида Паллавичино, приводила в одну из комнат замка влюбленных в неё мужчин, а потом сталкивала их из окна в ров, дно которого было усеяно острыми ножами. Сейчас, конечно, никаких ножей вокруг замка нет, поэтому можно любоваться древней постройкой, не опасаясь козней злой маркизы.

И еще одна легенда… Давным-давно высоко на горе в старинном замке жила красавица Бьянка Мария Алоиза, дочь знатного тосканского герцога Якопо Маласпина.

Целыми днями гуляла она по территории замка, который был построен в далеком XI веке, а семье Маласпина принадлежал с 1340 года. Изучала Бьянка родные просторы, наслаждалась с высоты птичьего полета захватывающими дух пейзажами, наблюдала, как солнце медленно прячется вечерами за вершиной горы, окрашивая небо и море в густые оттенки красного, розового и сиреневого…

Бьянка была девушкой покладистой и во всем слушалась своих родителей. Жизнь ее протекала гладко и радостно, пока… Пока не встретила и не полюбила она простого ловчего. С тех пор не было покоя ее душе, ведь, согласно правилам, запрещено дочери знатного герцога связывать себя узами брака с простым крестьянином.

А что же отец Бьянки? Прознав о запретной любви, он поступил очень жестко: велел замуровать бедную девушку заживо в темнице. Да, страшные тогда были времена! С тех пор и до нашего времени замок успели посетить многие известные личности. Суровые казни проходили в стенах замка – вплоть до 1946 года тут была тюрьма. Еще бы, сбежать из камер в высоких каменных башнях практически невозможно…

Замок Маласпіна ді Фосдіново піднімається на північ від Тоскани між Апуанскими Альпами і узбережжя Тірренського моря (Лерічі, Чінкве-Терре, Версилия).

Замок Фосдіново (Castello di Fosdinovo) був побудований в XI столітті і за своє довге життя змінив безліч господарів. На своєму віку він побачив різне, його неодноразово захоплювали і привласнювали собі різні люди. Невідомо, хто був власником замку в XI столітті, але, згідно з документами, через століття після будівництва Фосдіново належав сімейству Эрберия, васалам єпископа Луні.

Будівництво значної фортеці, зведеної у володіння і оборони примітивного Кастро ді Фосдіново, почалося в другій половині XII століття.

Spinetta Malaspina (1282-1352) (Victoria and Albert Museum, Londra)

На початку наступного століття, в 1317 році замок захопив маркіз Спінетта Маласпіна, але прожив у ньому загарбник недовго: незабаром після цього Фосдіново був обложений і захоплений кондотьером Каструччо Кастракани, синьйором Лукки, і його армією, яка складалася з 1000 лицарів і 6000 рядових воїнів. У 1334 році, після смерті Кастракани, замок став власністю маркізів Маласпіна, нащадки яких володіють замком досі.

У 15-17 ст. замок добудовувався і перебудовувався. Всередині був побудований палац відноситься до епохи Відродження. У стінах замку бував і сам Данте, який описував кола пекла, надихаючись видом похоронних процесій з галереї.

Ну, а з середини 19 століття, до 1946 Маласпене була в'язниця, «Бастилія месьє, на жаль Бастилія»

Сьогодні замок складається з чотирикутного плану з чотирма орієнтованими круглими баштами, напівкруглим бастіоном, двома внутрішніми дворами (один центральний), проходами над дахами, висячими садами, лоджіями і терасами.

Раніше захищений підйомним мостом, вхід відкривається в невеликий внутрішній двір, де розташовувалися оборонні гармати, з колоною з романського мармуру, підтримуючої верхні лоджії.

Звідси починаються широкі сходові прольоти (ви ходили туди з кіньми), які ведуть у великий центральний двір.

Всередині палацу розташована виставка сучасного мистецтва

Потім йдемо в більш стару частину замку 12-13 століття будівлі. До речі, цегляна кладка. Італійці явно не парилися, напевно влаштували піч для випалу глини прямо на місці будівництва.

Через елегантний ренесансний портик з кам'яними колонами, ви входите в кімнати замку, мебльовані і прикрашені фресками в кінці 1800-х років: передпокій, їдальня з великим каміном вісімнадцятого століття з кераміки 17-го століття, Тронний зал, кімната Данте, великий зал з прилеглими житловими кімнатами і кімната пасток з кімнатою тортур внизу. З тронного залу невелика сходи ведуть до патрульним проходах і зубчастої башти.

Замок сьогодні — це музей, культурний центр, що займається виробництвом і поширенням сучасного мистецтва, резиденція художників і письменників, а також невеликий затишний і чарівний готель типу «ліжко та сніданок».

Першим, кого назвали Маласпиной, був Альберто, прямий нащадок Оберто, прабатька благородної і славетної родини Обертенги (945 р. н. е..). Теорії і легенди витрачені даремно на походження цього імені. Один з них, проілюстрований на картині, що збереглася в кімнаті замку, простежує її походження до 540 року нашої ери, коли молодий знатний Ачино Марція помстився за смерть свого батька, упидев уві сні короля франків Теодоберто і завдав йому удар у горло шип Відчайдушний крик короля «Ах! mala spina! »породили прізвище та, пізніше, сімейний девіз« Sum mala spina bonis, sum bona spina malis ».

У 1221 році сім'я Маласпіна ділиться на дві гілки: Маласпіна делло Спино Секко і Маласпіна делло Спино Фіоріто. Останній заволодіє, серед іншого, вотчиною Фосдіново і його замком, де в 1306 році буде розміщений Данте Аліг'єрі, великий друг сім'ї Маласпіна. Досі замок належить родині Маласпіна.

Про Фосдіново, як і про багатьох середньовічних замках, ходять легенди. Наприклад, кажуть, що замок колись відвідував Данте Аліг'єрі. Інша легенда розповідає про те, що наречена Іпполіто Маласпіна, маркіза Христина Аделаїда Паллавичино, приводила в одну з кімнат замку закоханих у неї чоловіків, а потім зіштовхувала їх з вікна в рів, дно якого було всіяне гострими ножами. Зараз, звичайно, ніяких ножів навколо замку немає, тому можна милуватися стародавньої спорудою, не побоюючись підступів злої маркізи.

І ще одна легенда… Давним-давно високо на горі в старовинному замку жила красуня Бьянка Марія Алоїза, дочка знатного тосканського герцога Якопо Маласпіна.

Цілими днями вона гуляла по території замку, який був побудований в далекому XI столітті, а сім'ї Маласпіна належав до 1340 року. Вивчала Бьянка рідні простори, насолоджувалася з висоти пташиного польоту захоплюючими дух пейзажами, спостерігала, як сонце повільно ховається вечорами за вершиною гори, забарвлюючи небо і море в густі відтінки червоного, рожевого і бузкового...

Бьянка була дівчиною поступливою і в усьому слухалася своїх батьків. Життя її протікала гладко і радісно, поки… Поки не зустріла і не полюбила вона простого ловецького. З тих пір не було спокою її душі, адже, згідно з правилами, заборонено дочки знатного герцога зв'язувати себе узами шлюбу з простим селянином.

А що ж батько Бьянкі? Дізнавшись про забороненого кохання, він поступив дуже жорстко: наказав замурувати бідну дівчину живцем у темниці.Так, страшні тоді були часи! З тих пір і до нашого часу замок встигли відвідати багато відомих особистостей. Суворі кари проходили в стінах замку — аж до 1946 року тут була в'язниця. Ще б пак, втекти з камер в високих кам'яних вежах практично неможливо ...

Переклала українською мовою 27.01.20 14.52