Осенняя тишь
Тишь такая, что страшновато,
Словно это небытиё.
Осень поздняя, листьев пятна,
Да озябшее вороньё.
Не кричат, не зовут подмогу,
Будто в старом немом кино
Смотрят с дерева на дорогу
И светящееся окно.
Там, за толстым стеклом движенье
Чьих-то рук. И в просвете штор
В теплой комнате то ли пенье,
То ли крики и разговор.
Я в безмолвье своем наружном,
Где реальность, не разберу:
Здесь, где листья бесшумно кружат
И дрожат на сыром ветру?
Или там, где в квадрате света
Жизнь бурлит в обрамленье тьмы?
Или там сохранилось лето
Среди улиц глухонемых?
Этот вечер уйдет, растает,
И закат подведет черту.
А вокруг тишина такая,
Словно мир упал в пустоту.
Прочли стихотворение или рассказ???
Поставьте оценку произведению и напишите комментарий.
И ОБЯЗАТЕЛЬНО нажмите значок "Одноклассников" ниже!
Тиша така, що страшнувато,
Немов це небуття.
Осінь пізня, листя плями,
Та змерзле вороння.
Не кричать, не кличуть підмогу,
Ніби в старому німому кіно
Дивляться з дерева на дорогу
І світиться вікно.
Там, за товстим склом рух
Чиїхось рук. І в просвіті штор
У теплій кімнаті чи спів,
Чи то крики і розмова.
Я в тиші своєму зовнішньому,
Де реальність, не розберу:
Тут, де листя безшумно кружляють
І тремтять на сиром вітрі?
Або там, де в квадраті світла
Життя вирує в обрамленні темряви?
Або там збереглося літо
Серед вулиць глухонімих?
Цей вечір піде, розтане,
І захід підведе риску.
А навколо тиша така,
Немов світ впав в порожнечу.
Переклала українською мовою 27.11.20 18.08